Мамо, ця гримза знову мені вчора всі нерви вимотала, — схлипувала Уляна. — Вона ненавидить мене і прискіпується до всього, що б я не робила. Вона так і хоче, щоб ми розлучилися!
Уляна майже щодня дзвонила матері і скаржилася на свекруху. Після заміжжя вона жила у квартирі чоловіка. Тобто, у квартирі свекрухи, оскільки вона була єдиною власницею цієї квартири. Артем був прописаний у батьківській квартирі і там у нього була частка, хоч і жив із матір’ю. Незважаючи на те, що батьки були розлучені, у них були хороші стосунки: вони разом збиралися на свята, ходили один до одного в гості, але разом жити не могли. І ось за цю ситуацію Уляна весь час хапалася:
– Навіть чоловік від неї втік! Тому що із нею неможливо жити!
Мама заспокоювала дочку і ніяк не могла зрозуміти, як вона так помилилася в Лідії Сергіївні — вона ж їй здалася такою приємною жінкою. Наталя Василівна вирішила з’їздити в гості до дочки, вона її вже давно запрошувала, заодно й подивитися на власні очі що ж там відбуваються.
Зустріли її привітно, навіть батько Артема прийшов висловити свою повагу. Лідія Сергіївна клопотала на кухні з гарячими стравами та салатами, а Уляну попросила зробити бутерброди з ковбасою та з рибою. Уляна зрозуміла все буквально і зробила бутерброди з ковбасою та рибою. Тобто, на скибочку батона поклала шматок копченої ковбаси, а зверху на ковбасу поклала червону рибу. Лідія Сергіївна як побачила ці диво-бутерброди, то ахнула:
— Уляно, ти неправильно зробила бутерброди. Окремо з ковбасою та окремо з рибою. Ковбаса із рибою не поєднується.
— Я так і знала, що вам не догодити! — фиркнула Уляна і подивилася на матір зі сльозами на очах.
— Припини огризатися! — різко осікла Уляну мати. — Лідія Сергіївна права!
Уляна надула губи і почала мовчки робити правильні бутерброди. За столом Уляна раз у раз намагалася підколоти то чоловіка, то свекруху. Ті делікатно віджартовувалися або просто не звертали на неї уваги. Мати мовчки штовхала доньку ногою, показуючи, що така поведінка неприпустима. Незручно було всім, крім Уляни.
А коли Наталя Василівна зайшла до кімнати Уляни та Артема, вона аж зойкнула від побаченого. Скрізь був безлад: ліжко не застелене, речі валялися на підлозі, комоді, стільцях. Причому було не зрозуміло, чи це чисті речі чи брудні.
— Уляно! Ти чому розвела у кімнаті такий безлад! – обурилася Наталя Василівна. – Так. Нам треба з тобою поговорити.
Вона зачинила за собою двері і почала вичитувати свою дочку. Наталі Василівні було соромно за Уляну. Вона не могла зрозуміти, як так вийшло, що її дочка виросла такою нечепурою і грубіянкою.
— А тобі було ніколи мене вчити. — відповіла на всі її запитання Уляна. — Ти ж завжди була на роботі!
Справді, Наталя Василівна постійно була на роботі. Приходила додому ввечері втомлена і їй вже було не до виховання, головне, щоб у школі були хороші оцінки. А у вихідні сама все прибирала, не залучаючи доньку до домашніх справ. Наталя Василівна зрозуміла, що, загалом, це її провина.
Зняла напруження Лідія Сергіївна. Вона чула, що вони там з’ясовують стосунки і вирішила втрутитися, щоб не вийшло великої сварки:
— Наталіє Василівно, ходімо, поп’ємо чаю! У мене є чудовий апельсиновий джем.
— Апельсиновий? — Здивувалася жінка і пішла на кухню.
— Я коли вийшла заміж, — почала Лідія Сергіївна, — то навіть картоплю смажити не вміла. Мене майже всьому свекруха навчила. А за Улянку не хвилюйтесь, навчиться. Вона хороша дівчинка, розумна. Тільки трохи вразлива.
Вони потім ще довго розмовляли на кухні про своє, про жіноче. І Лідія Сергіївна не сказала жодного поганого слова про невістку. Додому Наталя Василівна виїжджала з легким серцем, таки не помилилася вона в Лідії Сергіївні – вона чудова жінка. А Улянку вона тепер одразу ж присікатиме — нічого на свекруху намовляти!
Фото ілюстративне.
