fbpx
Історії з життя
Світлана прокинулась і побачила поруч з ліжком чоловіка. Вона не знала, як довго він був тут, але бачила, що він усе зрозумів

Андрій та Світлана знайомі ще з шкільних років. Вони з дитинства відчували один до одного симпатію, яка потім переросла в справжнє почуття. Молоді люди одружилися, і в них з’явилася чудова донечка Катруся.

Нещодавно Світлана розмістила на своїй сторінці фотографію, зроблену її чоловіком. На знімку зображена вона і її маленька донечка, обидві сплять у ліжечку. Фото супроводжується невеликою, але надзвичайно зворушливою історією.

«Це сталося кілька днів тому. У нашої доньки Катрусі саме з’являються зубки, тому вона вередує і пхинькає. Щоб заспокоїти маленьку, я лягла поряд з нею в ліжечко, ми обидві незабаром заснули.

Коли я прокинулася, то побачила, що Андрій уже повернувся додому. Він виглядав схвильованим, а його очі блищали від сліз. Побачивши мій стривожений погляд, чоловік поспішив мене заспокоїти, сказавши, що все добре. Просто, коли він побачив мене сплячою поруч із донькою, то усвідомив, наскільки сильно нас любить. Ми мимоволі нагадали йому історію, розказану нашим священиком.

Після служби ми розмовляли з нашим духовним наставником, і він розповів нам про один випадок, свідком якого став у сирітському притулку.

Він часто відвідував інтернати та дитячі будинки, але тут панувала особлива атмосфера. Коли священик зайшов у велику кімнату, де рядами стояло багато ліжечок з немовлятами, то з подивом відзначив, що в приміщенні була тиша, здається що від неї дзвеніло у вухах,

Зазвичай, коли стільки немовлят зібрано в одному приміщенні, постійно чується чийсь плач чи хникання. Але тут абсолютно всі мовчали.

Священик запитав у робітниці притулку, чому діти так дивно поводяться, і її відповідь назавжди змінила його життя йому в пам’ять. Вона сказала, що спочатку всі діти, потрапляючи до притулку, безперервно хникають. Але через тиждень усі замовкають, бо розуміють, що нема кому їх втішити.

Ми пообіцяли собі, що ніколи не ігноруватимемо плач своїх дітей. Навіть серед ночі, коли я чую схлипування Катрусі, то якою б утомленою не була, я обов’язково йду її заспокоїти.

Побачивши мене сплячою в дитячому ліжечку біля донечки, Андрій все зрозумів без слів. Поки ми спали, він приготував нам вечерю».

Як добре, коли є той, хто готовий пригорнути тебе і втішити. І не важливо, скільки тобі років. Головне знати, що десь у світі є людина для якої ти важливий. Яка розуміє все без слів. І нехай це буде вечеря, чи обійми, а можливо, просто погляд.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page