Свого ювілею я чекала з особливим трепетом. Мені мало б виповнитись 30, але не це було головним. Мої свекри щойно із заробітків повернулись, по всьому, дуже гарні гроші привезли, вже й донці машину шикарну придбали. Звісно я очікувала такого ж подарунку і на своє свято. натякала їм тричі, навіть марку і колір називала. та й ситуація у нас в сім’ї така, що без авто ну ніяк. Вони таки зробили мені подарунок, я не змогла приховати свого розчарування і розплакалась прямо перед усіма гостями.
Три роки тому не стало мого чоловіка. Ми із ним десять років разом прожили, маємо двох діточок шкільного віку. Я після того, як Василя мого відспівали була дуже розгублена, адже не уявляла, як мушу далі жити.
Справа в тому, що заміж я одразу після школи вийшла. Не вчилась, адже майже одразу у нас з’явилась перша донечка. Василь був від мене старшим, він сам наполіг на тому, аби я не працювала.
— Я хочу повертатись у чистий і теплий дім де на мене чекатиме смачна вечеря і щаслива дужина.
Василь був добрим господарем і гарно вмів заробити, адже руки у нього були золоті. Я й не знала звідки у домі беруться харчі і коли наповнюється холодильник. Я лиш казала, що мені потрібно і все з’являлось само-собою.
У той період мене дуже виручили свекри. Вони одразу сказали, що ншу сім’ю не покинуть і що доки їх ноги носять, а руки роблять, будуть нам допомагати і діток на ноги підведуть.
Власне, так воно і було. Усі ці роки вони передавали нам на життя певну суму щомісячно. то була добра поміч, адже я поки ніяк не могла знайти роботу.
Нині я працюю у містечку, що не так далеко від нашого села. Зарплатня середня. але разом із тими грішми, що свати висилають, нам на все вистачає. дітей перевела у міську школу, адже бачу добре, що тут у них і можливостей і перспектив більше.
От тільки грошей витрачається намарне дуже багато. Щоденно потрібно оплачувати проїзд у обидві сторони та ще й дітям на маршрутку потрібні гроші. Тож власне авто, то не забаганка моя, а саме потреба і досить таки нагальна.
Я чекала, що отримаю омріяні ключі на свій 30 день народження, тим паче, що зовиця ужне їздила на власній новенькій іномарці яку їй батьки подарували. натякала я і не раз, говорила прямо, що от хочу от таке і таке авто. Та яке там хочу – треба і от прямо зараз.
Уявіть моє розчарування коли свекри на мій ювілей піднесли у гарній коробочці не ключі, а ланцюжок золотий із якимось кулоном. Я з таким радісним трепетом відкрила ту коробочку, уже готувалась пищати від радості, наперед уже й сльози пустила, а там… ланцюжок і все.
Я від такої прикрості несподіваної аж розплакалась. Знаєте, мені так образливо було, як ніколи раніше. таке свято. ви знаєте, що мають потребу ваші онуки. Як так, що донці придбали, а двом сиротам онукам ні?
— А машина? – запитала я дивлячись на них. – Я думала що буде машина.
Свекри лиш посміялись і сказали, що завжди готові виручити, якщо треба, але не мільйонери, аби авто на дні народження невістки дарувати:
— Для доньки – мільйонери, а для двох онуків, що без тата ростуть, так бідні?
Настрій було зіпсовано остаточно. Я ще сяк так відсиділа до кінця вечора, але не хотілось ні того торту, ні тостів порожніх слухати. Розійшлись раніше, а свекри, так узагалі одразу ж після того, як подарували подарунок зникли. Мабуть, таки стало соромно.
Минуло три дні і таки вкотили мені у двір новеньку машину. Не таку, як я хотіла, але я змирилась і радість на обличчі зобразила. Свекор ні слова не сказавши віддав документи і ключі, вручив гостинці для дітей і пішов геть.
Відтоді три місяці минуло. Батьки чоловіка покійного знову на роботу поїхали, але п’ятого числа я не отримала звично переказу від них. Я зачекала ще трішки, але сьогодні таки не витримала і набрала їх запитати у чому власне справа. Все ж я розраховую на ті гроші. У мене кредит є саме і я планувала його виплачувати тими переказами:
— На нас не розраховуй більше. Авто твоє нам ще виплатити треба. – і кинула трубку свекруха.
Ну от як це розуміти, поясніть мені? Вони от так просто узяли і залишили напризволяще своїх онуків? Забули про те, що мають зобов’язання? Зрадили слову яке дали над місцем вічного спочинку свого сина?
І от як тепер мені нагадати їм, що не автом єдиним? Мені що, дітей ростити на десять тисяч своєї зарплатні?
11,11,2023
Головна картинка ілюстративна.
