fbpx

Святкували в ресторані, гостей запросили дуже багато, адже такий привід – золоте весілля батьків. І досі пам’ятаю. які гарні слова мій тато тоді мамі говорив. як вони гарно танцювали разо,якими очима на них дивились онуки. Я сиділа і дякувала богу, що виросла в такій сім’ї. бажала подібного щастя і донькам своїм і внукам. Ніщо тоді не віщувало того, що мій тато уже за тиждень піде із сім’ї

Святкували в ресторані, гостей запросили дуже багато, адже такий привід – золоте весілля батьків. І досі пам’ятаю. які гарні слова мій тато тоді мамі говорив. як вони гарно танцювали разо,якими очима на них дивились онуки.

Я сиділа і дякувала богу, що виросла в такій сім’ї. бажала подібного щастя і донькам своїм і внукам. Ніщо тоді не віщувало того, що мій тато уже за тиждень піде із сім’ї.

Мама лиш і змогла того ранку, що набрати мене. намагалась щось сказати, але я ні слова не зрозуміла. Вилетіла із дому і на таксі мчала до неї попутно обдзвонюючи сестер. Щось трапилось і серйозне, раз мама аж так хлипала.

Я вже все собі надумала. Ну а що може бути, якщо мама от так дзвонить. В думках попрощалась із татом, уже і сама сльозу пустила. Ледь відчинила квартиру мамину, настільки руки тряслись.

Але все виявилось геть не так, я я думала. Мій тато був живішим від усіх живих. Сьогодні зранку він вирішив покаятись перед мамою і пішов до іншої. Сказав, що кохав її усе життя і ось, коли вона стала вільна і відбула жалобу за чоловіком, вони нарешті, хай і на схилі літ, можуть бути щасливими.

Читайте також: Моя мама до пенсії уже ледь допрацювала. Я чула щоденно, як їй важко і як вона хоче нарешті вже відпочити. Я й сама бачила, що вона виснажена і здоров’я почало підводити, тому вихід на пенсію ми всі святкували. Аж тут, за місяць, я чую. що мама на роботу повертається. Здивовано запитую, що стало причиною і від почутого мало дар мови не втрачаю

Ми маму ледь до тями привели. Нам і самим було неприємно і прикро чути оті всі слова, а що вже про маму казати. Яким би тато наш не був, а вона його дуже любила. та й він окрім як “мамуся” ніяк її не називав. Ні, щоб піти гарно, так він ще й сказав, що ту жінку усе життя кохав. А мама? Вона тоді як? З нею жив чого?

Тиждень минув, а маму ми ні на хвилинку не залишаємо. Вона змарніла дуже і з кожним днем їй все гірш і гірш.

А тато? Так він ще й нас намагався познайомити із тією пані. Більше того, у них син є спільний, хоч і виховував його її перший чоловік.

Як тепер бути і що робити ми з сестрами просто не знаємо. Маму шкода до сліз, вона згасає на очах. Не чує нас і не слухає, хлипає із самого ранку і до вечора.

Може, хто підкаже, як нам бути. Ніби й не дівчинка, сімдесят два роки має, а все одно переживає все так, ніби їй вісімнадцять.

Не хочу втратити маму через такий вчинок батька, а як їй допомогти не розумію.

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page