Ми з чоловіком одружилися вже дорослими людьми, мені було тридцять, йому тридцять два. Стали жити в моїй двокімнатній квартирі, маємо доньку, яка зараз ходить до третього класу. Я вважала, що шлюб у нас міцний і в родині один від одного таємниць немає, але нещодавно з’ясувалося, що я помилялася.
Коли ми розписалися, то чоловік поставив питання території проживання. Я була дуже здивована адже ж мала вже свою квартиру. Так, в ній був потрібний деякий ремонт, але жити в ній цілком можна було. Але чоловік з подачі свекрухи гнув лінію, що йти в будинок дружини це якось не по-чоловічому.
З його, а точніше, з її точки зору, куди логічніше буде жити зі свекрухою, мою квартиру здавати, а самим збирати на квартиру. План був трохи дивакуватим, тому я була категорично проти. Поки ми зустрічалися, чоловік нормально жив у мене, а тепер почалися якісь незрозумілі питання.
Ми місяць ялозили це питання, навіть думали вже й не жити разом, але в результаті здоровий глузд взяв гору, що дуже не сподобалося свекрусі. Вона продовжувала лити синові в вуха, що я зараз попрошу його вкладати в ремонт і облаштування квартири, до якої він не має ніякого відношення, а в разі розлучення чоловік залишиться ні з чим.
Мене такий підхід до нашого сімейного життя дуже вже обурював. Ми тільки розписалися, а вона нас вже розлучати зібралася. Та ще так впевнено про це говорить, ніби справа вже вирішена. Мною був виставлений ультиматум – якщо мама чоловіка такої низької думки про мої моральних якості, то робити їй в моєму будинку нічого. Чоловік обурюватися, що це його мама і наш будинок, але переконати мене не зміг, а згодом змирився.
Коли з’явилась дочка, свекруха начебто змінила своє ставлення, принаймні перестала говорити при мені про мене ж неприємні речі. Мене це цілком влаштовувало, тому що її любов мені була без потреби. А от онучку вона на руках готова була носити і порошинки здувати, що є, то є.
Жили ми з чоловіком небагато. Копійки не перераховували, але купівлю якісного зимового одягу доводилося відкладати, як і на купівлю великої побутової техніки або меблів. З кредитами ми не зв’язувалися. Так, потихеньку гроші складали і все.
З декрету вийшла, коли дочка пішла в садок. Але моя контора швидко наказала довго жити і мені довелося шукати нове місце. Знайти хорошу роботу при наявності маленької дитини було складно, безпосередньо ніхто не відмовляв з цієї причини, але я все прекрасно розумію. Довелося влаштовуватися в бюджетну сферу, де вічний недобір співробітників, невеликі зарплати, але немає негараздів з лікарняними.
Чоловік періодично міняв місця роботи, шукаючи зарплату вище, але особливої різниці не було. Хоча на нинішньому місці у нього хоча б є перспективи підвищення. Зарплата поки середня, але, як він говорив, обіцяли підняти до кінця року. Так що крутилися, виверталися, економили, але жили.
Про те, що у чоловіка може бути інша карта, я навіть не уявляла, навіть в голову не приходило, що таке може бути. А ось воно як виявилося. З’ясувалося це випадково. Сиділи ми оплачували комуналку, чоловік через банківський додаток це робить, він пішов знімати показання лічильників, а телефон з відкритою програмою залишив на столі. Там пілікнуло оповіщення і я на автоматі глянула в його телефон, а там відображено дві карти.
Перша думка чомусь була про кредит, який чоловік потайки від мене взяв, бо сума на ній була дуже значна. А ми ж домовлялися, що ніяких кредитів не буде. Коли чоловік повернувся я запитала, що за друга карта і звідки на ній така сума.
Спочатку чоловік намагався перевести тему і виставити винною мене, що я дивилась в його телефон, але коли зрозумів, що номер не пройде, вирішив сказати правду, що це його накопичення на випадок розлучення. Тому що я залишуся при квартирі в будь-якому випадку, а йому доведеться починати життя з чистого аркуша. Це його підстраховка.
Мене ця інформація просто з реальності викинула на деякий час. Стільки років живемо, дитина спільна, разом через різне пройшли, а тут ось такі відкриття. Дуже прикро стало, коли я згадала випадки тотального безгрошів’я, коли навіть до платного стоматолога сходити не могла, чекала, тому що до безкоштовного було не потрапити, коли плита зламалася і доводилося готувати годинами на одній слабенькій електроплитці, як дочці подарунок на новий рік не могли купити. Багато чого згадалося.
Стало так неприємно, що тоді він ці гроші не дістав, не віддав на потреби сім’ї, а тихцем зберігав на рахунку. Я поставила тільки одне питання: свекруха йому підказала таке рішення. Він не підтвердив, але з його поведінки я зрозуміла, що це вона.
Швидше за все, буде розлучення, тому що таке я прощати не збираюся. Сім’ї у нас, як виявилося, за стільки років не склалося, це я, наївна і недалекоглядна, все в будинок, все в сім’ю, а чоловік про себе думав. Довіряти я такій людині більше не зможу, нехай сам живе на свої заощадження, як душа забажає.
Поки чоловік пішов жити до матері, але я налаштована рішуче, назад його пускати не хочу. Думаю, на свої триста сорок зекономлених за десять років спільного життя, тисяч він зможе прожити і купити собі житло. Дочки я потім все поясню, поки тато для неї у відрядженні.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
