fbpx

Сидить “кавалер” за моїм столом, наминає за обидві щоки плов, та ще й морщиться: “Не вмієш ти плов варити, то рисова каша якась із м’ясом. Та й чого курятина. Правильний плов із телятини”. Знаєте, я б і відповіла, але ж не про те думала. Очі мої були прикуті до його ноги. Вірніше, до п’яти яка виблискувала брудом із дірявої шкарпетки

Сидить “кавалер” за моїм столом, наминає за обидві щоки плов, та ще й морщиться: “Не вмієш ти плов варити, то рисова каша якась із м’ясом. Та й чого курятина. Правильний плов із телятини”. Знаєте, я б і відповіла, але ж не про те думала. Очі мої були прикуті до його ноги. Вірніше, до п’яти яка виблискувала брудом із дірявої шкарпетки.

Ну от, п’ятнадцять років дружби коту під хвіст. А все чому? Все через те, що я не відповіла взаємністю на великодушний вияв уваги і залицянь зі сторони Марининого брата. Холостяк у сорок це уже підозріло, а холостяк та ще й з такими принципами, то явно не мій тип.

Відколи я розійшлась із чоловіком у подруг і всіх знайомих одне на умі – знайти мені пару. от прямо спати вони не можуть, все думають як то я одна і сама.

— Ти така гарна, така весела, така хазяйновита, треба тобі чоловіка терміново, – кажуть так, ніби отой чоловік і врятує мене від веселості краси і хазяйновитості.

Ну ніхто не вірить у те, що людина мріє про самотність. Наїлась я того заміжжя та так, що надовго вистачить. Пішов чоловік а я плачу. Плачу від розуміння того, наскільки ж нерозумною була, що стільки років низенько вклонялась та просила його сім’ю не руйнувати.

Знала б, що от так буде мені вільно і добре, то пішла б сама. Ну. але ж тримало оте вічне: “У вас сім’я, а як же діти? Як ти сама з дітьми?”. Та виявилось, що самій краще значно. Навіть усміхатись навчилась, час на себе з’явився.

Ну але оці періодичні “сватання” хочу того чи ні. а переживати мушу. Здається. я вже знайома з усіма не жонатими сусідами і братами і родичами. своїх знайомих.

А це. подруга моя дуже близька завітала на гостину в суботу. Ми з нею колись разом працювали, то так спілкування і зберегли. Діти у неї трішки менші від моїх. то я одяг їхній малий передаю. Тож бачимось ми часто.

От і того дня вона завітала за черговим пакунком. Прийшла не самаю а зі своїм братом. Довго вони щось там м’ялись. терлись, я їх на чай покликала в кухню. тільки сіли, як подруга підскочила за торби і у двері, ніби як у неї справа яка нагальна з’явилась. Торби не забула. а от брата залишила.

Сидить той пан на моїй кухні, озирнувся і видає:

— Видно що сама живеш.

Я аж знітилась. Чим тааким моя затишна кухня видає те, що чоловік пішов два роки тому? Хіба абсолютною справністю всього, адже нещодавно майстра наймала.

Саме діти прибігли знадвору обідати. я їм насипала плову, ну і гостю заодно.

— Лікті на стіл не став, сядь прямо, – чую із чужої дзвіниці, – А сіль на столі хіба не повинна бути, господине. Як то їсти, якщо солі немає.

А потім давай розповідати мені, що плов у мене і не плов зовсім, а каша рисова із м’ясом. Що курятина тут ні до чого, а от телятина була б у самий раз.

— А зіра зайва, – заявляє мені. – Готувати треба все ж уміти.

Критикує, а сам за обидві щоки наминає. Я б може і сказала що, але ж погляд був прикутий до брудної п’яти, що тирчала із порваної шкарпетки. Очі стали помічати і засалені рукава у светрі і на джинси у плямах.

— Ну так, а батьки у тебе є? – питає у мене, – Бо ж діти десь жити мають, доки мама особисте життя влаштовуватиме. Я одразу кажу, що утримувати їх не збираюсь. Знаю я, навіщо тобі чоловік.

— Не сміши, – уже не витримала я, – тобі б зі шкарпетками та пралкою розібратись, а ти ще про сім’ю розмріявся. Давай, напевне ти йди, бо я тебе ніби як і не кликала сюди.

Фиркнув і у двері:

— Не дивно, що ти й досі одна. Таку ніхто уже заміж не візьме.

От так я втратила добру подругу. Образилась вона на мене. Бачте, добра хотіла, пожаліла, а я нахамила і щастя своє відлякала.

Та й дійсно, такий кавалер, так принципи і обізнаність у всьому. таке майбутнє веселкове, а я відмовилась.

Цікаво, то тільки мені так щастить, чи от такі “кавалери” то уже назавжди, якщо ти розлучена мама двох дітей

02,12,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page