fbpx

Син мій єдиний, згадав раптом що у моїй квартирі і його частка є. Прихистила його із невісткою, бо ті без дому лишились і відчуваю, що скоро собі шукатиму де жити

Син із невісткою до мене у Вінницю із-під Миколаєва приїхали. Спочатку то було на кілька тижнів, а потім виявилось, що дому їхнього не стало, тож вони не мали куди йти і в мене залишились уже.

А тепер син говорить про те, що потрібно продати “нашу” квартиру, тому що ми з його дружиною не вживаємось під одним дахом. І це замість того, щоб йти та заробляти на свою квартиру.

Його не бентежить, що якщо продати квартиру і поділити гроші, то у мене не буде можливості купити собі щось більш-менш пристойне. Хіба де в селі, або узагалі в кредит брати якусь маленьку.

Відповідь у сина вже є. Говорить, що йому теж кредит брати доведеться, але він на це не скаржиться, на відміну від мене. Проте, йому 35, а мені 55, але йому якось байдуже.

Половина квартири була оформлена на сина відразу після покупки. Чоловік відмовився оформляти житло на себе. Тоді цей варіант здавався мені розумним. Я ж не очікувала, що життя так повернеться.

Син, як поїхав вчитись у Миколаїв, так там і залишився. Потім одружився, і ми з тоді ще живим чоловіком допомогли їм придбати квартиру у передмісті. У кожного було своє, окреме і рівне життя. А тут таке.

З невісткою у нас спочатку були рівні стосунки чотири місяці. А потім я почала помічати бризки олії не витерті на плиті, чи не вимиту раковину. Та й речі вона часто прала. ну хто пере двічі на день. так, діти, я розумію, але я раніше раз на тиждень пралку запускала, а тут двічі на день?

Ну я ж у себе в хаті, чи як? Я буду мовчати. Чого власне? Звісно, що говорила їй, вона от тут зробить і ніби головою покиває – все добре. а я приходжу а вона вже в іншому місці щось не так зробить.

А це син заговорив про продаж квартири у яку він ні копійки не вклав. Такого розчарування я ще не відчувала. Заробити на свою квартиру самому, як ми з батьком свого часу? Ні, це важко. А от продати те, що є – ото буде добре.

Я з сином та невісткою вже три тижні не спілкуюсь взагалі. Порадилась із подругами і спеціалістами, треба у сина його частку квартири викупити.

Віддам йому гроші, хай живе, як знає. Я поки що просто хочу спокою у своєму домі.

15,12,2022

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page