Але його слова вже на мене не подіяли, я рахувала гроші, які треба знову викинути на продукти, витратити час на готування, а у мене побачення!
– Ти на довго? Бо мені завтра зранку вставати.
– Мамо, я у тебе поживу трохи.
– Що?
– Я надумав з Олею розійтися, вона хоче аби я й їсти готував, прибирав і робив все, що вона скаже.
– І?
– А я чоловік, я не зобов’язаний це робити.
– Виховали на мою голову,- вхопилася я за голову.
– Що ти кажеш?
– Та кажу, сину, що бабуся твоя виховала тебе на подобу мого батька. А я це все маю виправляти.
Я важко зітхнула. Значить таки прийдеться у все це влізати, але я не допущу аби син вернувся жити до мене.
Мені було вісімнадцять, коли я зрозуміла, що кохання з однокласником дає плоди. Сашко одразу ж дав задню, а мама моя наполягала аби дитинка з’явилася на світ.
– Ми з батьком виховаємо, а там і тобі хороший чоловік трапиться.
Отак я скінчила інститут, пішла на роботу, вийшла заміж, забрала до себе сина і думала, що далі все буде чудово.
Але чоловік капризував, як і син, я мріяла побути в спокої хоч годинку.
Коли син пішов вчитися, то думала, що вже далі буде легше. Коли женився, то мало невістку не розціловувала за щораз.
А тут на тобі – нема бабусі аби замість принца все виконувала.
Як я маму не просила, як не молила, не бігати навколо дорослих людей зі слинявчиком, але ж де:
– Така наша доля…
Чоловіка мого не стало чотири роки тому, я нарешті вирішила озирнутися навколо і на тобі – син мені на голову хоче всістися.
– Значить, так, сину, або ти допомагаєш жінці, або ти працюєш, а вона сидить вдома і так працює. Іншого не дано. Так має бути з кожною жінкою, яка себе поважає і яку любить чоловік, і те саме буде й у мене, якщо ти мене не послухаєш – будеш варити їсти і мити підлогу, тому добре подумай, де це буде приємніше робити.
Пішов, а я аж перехрестилася: і в нього буде особисте життя, і в мене.
Ще з мамою поговорю аби вона вже свого правнука не сміла виховувати так, як онука. А те, що в Саші буде міцна родина, то я вже давно зрозуміла. Надто вже Оля була емоційна, а жінка така завжди, коли чекає дитину, бо нарешті починає чітко розуміти, що віз мають тягнути двоє, а не лише вона одна.
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
