Син телефонує і розповідає про свої плани на літо. Їдуть вони із дружиною на підробіток – малину збиратимуть в одному господарстві. А я слухаю і ніяк не можу зрозуміти, а діти ж як? От тут він мені і пояснив усе.
Я мама двох прекрасних діток, маю сина і доньку. Діти мої дорослі вже і зробили мене бабусею, аж вісім онуків маю.
Найбільше доня моя постаралась. У них із чоловіком поки п’ятеро. ніби як сказали, що Іванко, то останній, але вони завше так кажуть, то я й не вірю надто.
Оскільки донька поруч мене проживає, то я їй допомагала з усіма малюками. Ну а як, якщо їх так багато. Доки зять на роботі то ми з нею порались. Я на прогулянку з малюками, а вона їсти готує, чи навпаки. Робота в домі для жінок завжди є.
А оце донька моя на роботу пішла, то я залишилась за головну. одних в садок, інших у школу, а найменшого заколихати, підгузки поміняти. Кручусь мов білка в колесі. Добре, хоч уночі можу відпочити. Все ж для 65 років то трішки важкувато, як не крути.
А це син телефонує. Він із дружиною в селі проживають не далеко від нашого містечка. свого часу я їм дім мами моєї подарувала, так вони там і залишились. У сина троє діток. Найменшому трішки більше року.
Так ось, син мій розповідає про плани на літо. Цього року худоби і птиці вони вирішили не заводити, адже їм на все літо, аж до осені запропонували роботу в одному господарстві. там малину потрібно збирати і обробляти. ніби як і гроші хороші зароблять, але те господарство за триста кілометрів від дому їхнього.
Слухаю я а у самої в голові: “А куди ж діти?”. знаю. що сваха на роботі, то з найменшим не посидить от і дивуюсь як вони їхати зібрались. Аж тут син і каже:
— Ми дітей до тебе завеземо десь на початку червня. Тиждень у тебе поживемо аби менший до тебе звик і поїдемо.
Я й отетеріла. А куди? а як? А коли? Я ж просто фізично не зможу із вісьмома дітьми бути? Напевне син мої думки почув бо каже:
— Знаю, мамо, що ти там сестрі допомагаєш, але ж і я твій син. Тепер, мамо, мені поміч твоя потрібна. Може краще ти з квартир до нас у дім переїдеш на цей час, так тобі легше буде, та й діти на подвір’ї гратимуться. Бо в місті вийти гуляти то ціла історія.
От тепер у мене дилема справжня. Доньку я на роботу відпустила, бо сказала що з дітьми сидітиму. Але ж і сину допомогти треба. І що хочеш роби а комусь у помочі змушена буду відмовити бо там і там дитя мале, я з двома не справлюсь.
Оце сиджу і думаю як бути а придумати нічого не можу. У обох дітей ситуація така, що без мене ну ніяк. А кого обрати? Кому допомогти?
От як їх обох виручити?
13,05,2023
Головна картинка ілюстративна.
