fbpx
Історії з життя
Сина мого не стало півтора роки тому. У нього дружина і двоє дітей маленьких залишились. Так, от. Ми увесь цей час їх утримуємо. Питаю нещодавно у невістки чому та на роботу не йде. Відповідь мене вельми здивувала. Порадились з чоловіком і вирішили відношення кардинально змінити

Я коли вперше побачила Наталку, зрозуміла одразу, що нічого хорошого з того шлюбу не вийде. Аж надто високого польоту дівчина, вся така з себе. Віями нарощеними кліпає, волосся поправляє. Нігті такі довгі, що я навіть не розуміла, як вона узагалі з ними жити може. Але що вдієш — це був вибір нашого сина Андрійчика. Хоча я його зовсім не розуміла, по Наталці видно було, що працювати дівчина не звикла.

Раз Андрій обрав її — ми прийняли, адже син у нас один. Навіть житло їм придбали власним коштом — усе, аби тільки син був щасливий. Подарувала нам Наташа онука, сиділа у декреті. А коли онукові було 3 роки, виявилося, що пані знову при надії.

Мені одразу стало зрозуміло, чому вона саме от так вчинила, адже ж на роботу виходити не потрібно ще три роки. Краса! Чоловік годує, одягає. Ну чим не прекрасне життя? Але Андрійко радів і ми зробили щасливі обличчя.

Ну а потім не стало нашого Андрія. Двоє дітей залишилося без батька, два хлопчики, та й ми без єдиного сина. Наташа теж хустинку чорну одягла, але не вірила я у те, що вона за сином моїм шкодує. Зовсім у мене віри не було.

Півтора року ми платили за все з моїм чоловіком — за комуналку, за харчування дітей у садочку, купували дітям одяг. Ще й Наташа просила на “поїсти”, а сама на нігті ходила.

Кінець прийшов моєму терпінню, коли вона почала привозити нам дітей на кілька днів у тиждень. Я думала, що вона на роботу влаштувалася. Але де там, каже, що відпочити від дитячого галасу хоче. Про роботу вона поки думати, навіть не збирається. У неї є залізобетонний аргумент – діти. Мовляв куди вона піде коли двоє ще в садку, та й хто з ними сидітиме, якщо занедужають, адже ж ми теж працюємо.

Ще й на роботу не пішла, а вже у неї негаразди почались. От і сказала я чоловіку – досить. Хай як собі знає. Ми будемо купувати дітям одяг і оплачуватимемо садочок. Далі вже хай сама.

Подруга каже що так не можна, просить зрозуміти, що Наталя просто не потягне усе одна. А я вважаю, що права. Чому ми повинні утримувати дорослу і чужу нам жінку?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page