– Як через таке звільнятися втретє, – кажу я йому, – Може, й справді, вони праві?
Чоловік мене запевняє, що все не так, але я б хотіла почути думку незацікавлених сторін, тобто, збоку.
Допоможіть з цим, будь ласка.
Я за освітою бухгалтер, тому працюю переважно в жіночому колективі, а це переважно плітки помножені на плітки, чаї-кави і обговорення, чому хтось отримує більше і за які саме заслуги.
Нинішня моя начальниця, дама сорок плюс, як ніколи не була заміжня, мати її теж не була заміжня, тому вона про чоловіків не високої думки і така поведінка тільки заохочується. Та самі посудіть, варто комусь піти на лікарняне, бо дитина щось підхопила в садку, то одразу претензії, але вартує лише додати, що чоловік такий-сякий, поїхав у відрядження, але ти певна, що то до іншої жінки, як стається чудо: очі в начальниці палають цікавістю, вона й кавою пригостить, лікарняне дасть і ще й попросить поділитися подробицями.
У мене дітей нема, хоч ми з чоловіком разом вже десять років, ще не вирішили, що хочемо, тому це було чи не першою темою, яку всі обговорювали і мене повчали, що я маю негайно мати дитину, бо інакше чоловік мене покине і тут же наводили приклад Галі з першого поверху чи Зіни з прохідної.
Але й не це є причиною того, що мене обговорюють – я не говорю про свого чоловіка щось погане, не жаліюся на нього. Це стало наче чимось дивовижним, особливо те, що я завжди телефоную йому, коли приходжу на роботу.
– Любий, я на роботі. Доїхала нормально, – коли я вперше сказала цю фразу в перший робочий день, я думала, що на цю тишу можна вішати сокиру.
Коли ж мій чоловік по мене заїхав, вийшов з машини і обійняв, то я не знаю, як нас ці очі не з’їли…
Чого я так кажу? Бо на наступний день почалося:
– Яка ти смішна, ти йому відзвітувала, що на роботі, а він вже когось привів додому!
І далі приклади жінок, які тут працювали.
– Нічого подібного, – кажу я їм, – мій чоловік не такий.
А вони гегочуть!
У нас була річниця весілля і чоловік мене чекав з квітами після роботи, то це одразу було прийнято за те, що він загладжує свою провину.
А далі вже почали мені казати, що бачили його то в тому кафе з якоюсь білявкою, то в ресторані з чорнявкою, то в колибі з руденькою. І всім казала подруга подруги, якій показали фото… І самі ж вірять в те, що несуть!
Ви б їх бачили: очі палають, на щоках рум’янець, мало мені в душу не лізуть, що ж я від такої новини відчуваю.
Детективи мають нервовий тик, я вам кажу.
А далі я просто не змовчала. Чесне слово, хотіла просто повз вуха те все пустити, але ж вони самі мене зачепили.
Колега виливала душу, що чоловік гуляє і гроші всі йдуть на сторону. А дітям на зиму треба купити і одяг, і взуття. Напевно я засміялася, коли всі вони кинулися їй співпереживати, я не знаю, але раптом знову ота знаменита тиша і погляди всі на мене.
– Що таке, – каже мені начальниця, яка перша це все слухає, – хочеш похвалитися, що твій чоловік так ніколи не зробить?
– Так, мій так не зробить, – впевнено кажу я.
– І чого ж? Він якийсь інакший? Кращий за інших?
– Чого ж кращий, – кажу я на те, – просто я не дозволю та з собою чинити. От і все.
– Не дозволиш?, – вже звідусіль на мене зашипіли, – а куди дітися, коли таке відбувається?
І тут я вже мусила сказати.
– Що відбувається, любі? Я так розумію, таке ставлення до тебе було й до весілля і до першої дитини, але ти це все сприймала, як належне. Ти не робила нічого аби це змінити, а тепер хочеш аби тебе всі хвалили за те, яка ти молодець, що живеш з таким чоловіком? Я не буду такого робити.
– Ой, ми всі подивимося, яка ти будеш мудра, коли твій таке вчинить!, – почулося від усіх.
– Якщо вчинить, то я піду з його життя.
– Ні, ти підеш найперше з нашого колективу, – сказала начальниця.
– З радістю!, – відповіла я.
І ось моє питання – чому я маю наговорювати на свого чоловіка, щоб бути як усі? У мене нормальний чоловік, який вихований адекватною свекрухою, який мене любить. Чому заради роботи я маю пристати до цього кола жінок, які практично нічого доброго не роблять, крім вихваляння своєї терплячої самовідданості, от в черзі стали до святості всі.
Не подобається щось – змінюй, а не пристосовуйся, хіба не так? То на чиєму ви боці в даній ситуації?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
