Ми були молоді і закохані – у всіх же так, правда? А ще несказанно щасливі від того, що матимемо своє власне гніздечко, поки всі наші однолітки або в гуртожитку живуть, або на орендованих.
А тут свекруха віддає нам свою квартиру, а сама їде жити до своєї матері. Про це вона оголосила ще на сватанні. Тоді мої батьки сказали, що й вони вкладуться:
– Тоді ми зробимо молодим ремонт і подаруємо меблі.
Ось такий був прекрасний початок нашого сімейного життя. батьки виконали свою обіцянку, а там було роботи і роботи, бо квартира була без ремонту, відколи її отримали. Ми зробили й індивідуальне опалення, гарячу воду, нова ванна, меблі і техніка. Батьки не шкодували грошей, адже знали, що скоро з’явиться на світ онук.
І ось в цей період, коли я була вдома, свекруха й зачастила. Вона приходила в свою стару-нову квартиру і крутила носом на все – від кольору стін, до плитки у ванній.
– Я вам квартиру дала, а батьки твої найдешевший ремонт зробили і меблі якісь картонні, найдешевші!
Я не хотіла ніяк реагувати, бо хотіла зберегти добрі стосунки. Меблі і ремонт справді не були аж такі вишукані, але мої батьки й так витратили всі свої заощадження. Це, по-перше. А, по-друге, теперішній ремонт в тисячу разів кращий за той, який тут був, вірніше, якого не було.
Але свекруха й далі приходила і казала, що це її квартира, синова лише третя частина, а я тут ніхто, нічого не роблю, тільки на гроші її сина живу.
– Якби я знала, що мій син отак житиме, в цьому безладі, їстиме яєчню і гречку, то я б ніколи не дозволила йому женитися!
Я бачила, що ситуація не покращується, але йти від чоловіка теж не хотіла, адже тут багато вклали мої батьки, а я отак залишу?
Між нами почалися непорозуміння, він ночував у матері, а вона приходила на ранок і казала, щоб я йшла геть, раз не вмію її сина пошанувати.
А якось, коли я гостювала у батьків, то вона привезла мої речі і поміняла в квартирі замки. Навіть меблі, картонні, не віддала.
Тато поривався все відсудити, але мама йому сказала, що здоров’я дорожче і хай вона тим всім поперхнеться.
Чоловік не платив аліменти, думаю, що то мати його так нарадила, не зустрічався з дитиною, взагалі вів себе так, наче між нами ніколи не було нічого доброго.
Мама цього разу наполягала сама за аліменти, бо інакше йому батьківство безплатно дасться.
Я зараз в стосунках, живу в квартирі чоловіка, він любить мою дитину і нашу спільну. Немає й мови про те, що я в його квартирі ніхто.
– Ти моя дружина і мати моєї дитини, – каже мені він, – це вже багато.
Можливо справа в тому, що ми зійшлися вже під сорок і вже цінуємо в стосунках підтримку, турботу і затишок?
Чи то свекрухи вже не так пхаються до синів з тими ідеальними невістками? Бо моя рада, що син нарешті оженився і любить свого онука і про мою дитину не забуває. Вона розуміє, що людина має бути в парі щаслива і як син вибрав таку жінку, а вона нормальна, а не з німбом, то вже добре.
А мій перший чоловік й досі сам, все матері слухає, яка йому ніяк найкращу жінку не підбере. Син запросив його на випускний, то він прийшов.
– Щоб подивитися, куди ти мої гроші діла і як дитину виховала, – сказав мені.
А я мало не розреготалася, бо його грошей було лише синові на один кросівок, а таких в рік треба було купити й по дві пари, бо нога дуже росла.
Але тепер я думаю, що ми всі щасливі в тих обставинах, в яких ми є, бо якби було інакше, то би щось для того робили. А ви як вважаєте?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
