fbpx
Без категорії
— Та кажіть уже, Клавдіє! Чого в собі тримати? — Ох, Марійко! Учора твого Ростика бачила. Цілісінький день вашу куму Надьку в машині возив. Туди-сюди, туди-сюди. А згодом додому завіз і до самого вечора там сидів. На власні очі бачила

Марія мала щасливу долю. Вийшла заміж по любові, у сім’ї панувала злагода. Із чоловіком Ростиславом виховували двох чарівних донечок. Старша вже восьмий клас закінчує, а молодша — шостий. Не було причин нарікати на життя…

Он сьогодні зранку Ростик ішов на роботу та так ніжно поцiлував її. Жінка провела чоловіка до воріт і вернулась у дім. Ладнала дітям сніданок, думки снували приємні та лагідні. Донечки пішли до школи, і Марія спішно зібралася на роботу. Мимохідь кинула погляд у дзеркало і сама собі усміхнулась. Ще й досі струнка і вродлива. Вийшла з хати і стрімко закрокувала шляхом до сільської ради, де працювала секретарем.

Біля будівлі вже зібралося кілька працівників.

— Доброго ранку всім! — приязно кивнула колегам. Ті дружно відповіли, проте Марії здалося, що вони трохи дивно на неї дивляться.

— І тобі доброго! — улесливо заторохкотіла прибиральниця Клава — перша пліткарка й вигадниця у селі — а тоді притьмом слідом:

— Оце, Марійко, хотіла щось тобі сказати, та не знаю, як…

Умостилась у кріслі навпроти жінки й дірявила її очима-колючками.

Це вже, певно, якусь вигадку у вуха внести хоче, подумала Марія. Знає ж усі новини в селі. А ще й свого докладе — і така карколомна історія виходить, що куди тим телевізійним мелодрамам!

— Та кажіть уже, Клавдіє! Чого в собі тримати?

— Ох, Марійко! Учора твого Ростика бачила… Цілісінький день вашу куму Надьку в машині возив. Туди-сюди, туди-сюди… А згодом додому завіз і до самого вечора там сидів… На власні очі бачила…

Марія аж здригнулася від почутого. Знала ж бо добре свою куму. Ще замолоду розійшлась із чоловіком, лишилась сама з двома дітьми. Та недовго сумувала… Охочих утішити самотню молодицю знаходилось чимало. Невже тепер і Ростика причарувала? Не може такого бути. Досі не помічала за ним, щоб задивлявся на інших жінок. Завше їй повторює, що кращої в цілім світі не знайде. Це, мабуть, Клава знову щось вигадала! Але десь глибоко в душі ворухнулася підозра…

Клавдії сказала, щоб не заважала працювати, і випроводила її із кабінету. Занурилась у роботу — це відверне від надокучливих думок.

Того вечора Ростик прийшов з роботи пізно. Марія зустріла чоловіка крижаним поглядом, та він цього не помітив.

— Привіт, сонечко! — чоломкнув дружину в щоку. — Сьогодні не день, а справжня божевільня. Все не так. Чого вартий лише приїзд районного начальства! Якби ж хоч іще щось тямили в агрономії. А то тільки командують — і на тому все… Марудили нас аж до сутінків. За весь день не мав часу навіть чаю випити. Що в нас на вечерю? Я такий голодний… Але спершу перевдягнуся.

Ростик пішов до кімнати, а Марія неочікувано для самої себе гукнула чоловікові вслід:

— А що — Надька хіба не годувала?

Ростик вернувся на кухню і витріщився на жінку.

— Ти чого, Маріє?

— Та нічого… Просто люди в селі балакають, що куму нашу возиш цілий день… Може, поясниш?

— Цікаво, що я маю пояснювати? Те, що твій хрещеник Тарас злaмaв руку і Надя попросила його в районну лiкарню відвезти? Я не думав, що маю за подібне виправдовуватись… І з яких пір ти стала сільські плітки слухати?

Стільки в його очах було прикрого подиву, що Марія аж осіла на стільчик. Плечі в жінки здригнулись. З очей потекли сльози.

— Пробач, — схлипнула тихо. — Я дуpeпа…

Ростик підійшов, обійняв кохану за плечі.

— От тобі й маєш! Ще нам тільки сліз не вистачало… Я так зрозумів, що буду голодним сьогодні?

Вона миттю підхопилась, витерла заплакані очі, усміхнулась.

— Хіба ж бодай колись таке було? Іди перевдягайся. Сьогодні в нас — борщ із чорносливом. Твій улюблений…

За кілька хвилин усією сім’єю вечеряли, жартували. Донечки весело сміялись, Ростик підморгував Марії. А згодом голосно сказав:

— Немає на світі жінки ліпшої за вашу, дівчата, маму! І ніхто більше не вміє готувати такий смачний борщ…

Усі дружно розсміялись. У оселі знову панував затишок. І віднині Марія твердо впевнилась, що ніякі людські пересуди не повинні порушувати сімейну ідилію. Тоді на всій землі буде більше радості й спокою.

Автор – Ірина ЯСІНСЬКА.

За матеріалами – Українське слово,

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook

facebook