— Павле, ти не повіриш, але твоя мама, Галина Іванівна, сьогодні мені заявила, що їде з нами у Карпати! Ти що, знову придбав їй путівку? — обурено запитала Марічка, зачиняючи двері квартири та ставлячи пакети з продуктами на кухонний стіл.
— Та ні, присягаюся, я навіть не встиг їй розповісти про наші плани. Вона сама все вивідала і тепер каже, що хоче поїхати з нами. Я намагався пояснити, що ми плануємо відпочити лише вдвох, але здається, це їй байдуже.
— Павле, ну за три роки подружнього життя ми жодного разу не їздили без неї. І я не хочу знову провести всі канікули втрьох, слухаючи, як вона розповідає, що нам робити, куди йти і в який ресторан краще сходити. Якщо тобі так подобається відпочивати з мамою — будь ласка, але я тоді краще вдома залишуся.
Павло з Марічкою вже давненько планували на березень відпустку у горах. Але щойно Галина Іванівна дізналася про це, відразу почала збирати валізу.
Річ у тім, що мати Павла їздила з ними всюди: навіть у весільну подорож напросилася під приводом «я вам не заважатиму, аби лиш син був поруч».
Тоді Марічка, щойно ставши невісткою, була настільки спантеличена, що не встигла й слова проти сказати.
— Та ви не хвилюйтеся, я вам заважати не буду, — мило усміхалася Галина Іванівна. — Мені головне побачити нові місця та мати біля себе Павла. А ввечері я знайду собі заняття.
Насправді ж свекруха зазвичай не відставала від молодят ні на крок: ходила разом з ними на екскурсії, валялася на пляжі в сусідньому шезлонгу, а як падала ніч — дивилася з ними фільми в їхньому номері.
Так минуло їхня відпустка після весілля, і Марічка, наївно вважаючи, що це «єдиний раз», не надто переймалася. Мовляв, колись вони ще встигнуть подорожувати лише вдвох.
Проте Галина Іванівна щоразу з’являлася у всіх поїздках, а якщо Павло намагався заперечувати, матір миттю робила великі очі, дорікала у бездушності та жалібно згадувала, як сама виховувала сина і мріяла разом з ним подивитися світ.
— Розумієш, — говорила свекруха, — я жила тільки мрією, що Павло виросте, отримає чудову роботу й почне багато заробляти. Тоді я, нарешті, побачу все те, що лише у книжках читала. І ось тепер, коли син може собі це дозволити, чому я маю сидіти вдома?
Світогляд Галини Іванівни зводився до того, що вона «все життя присвятила синові», тож тепер він заборгував їй найкращі умови життя й поїздки.
Вона прямо просила грошей на модні речі й косметику, а на всі свята детально розписувала, який подарунок хоче отримати. Павло, єдиний син, надто довго звикав ставити бажання матері вище за свої. Однак тепер у нього була своя сім’я, і Марічка не розуміла, чого ця жінка є їхнім постійним супутником скрізь.
За перший рік подружнього життя молодиця зрозуміла, що свекруха не лише намагається їздити з ними у відпустки, а й узагалі ладна жити в них цілодобово.
Бувало, приходила щосуботи о сьомій ранку «допомогти з прибиранням», але натомість просто сиділа біля телевізора, могла трохи протерти пилюку чи перевірити, чи правильно складені речі сина.
Якщо ж Марічка просила її не приходити, бо сама впорається, — свекруха починала плакати Павлові в трубку, що її «женуть геть» замість сказати «спасибі» за старання.
— Павле, ти чудовий син, я люблю твою маму й поважаю. Але в нас своя родина, і ми маємо право на особистий простір. Принаймні, у відпустку я хочу поїхати без неї. Це ж важливо для наших стосунків, — казала Марічка, помішуючи чай.
— Я розумію. Та її образи потім тривають тижнями. Вона каже, що я став черствим, а ти налаштовуєш мене проти неї.
— Тоді, коли в нас будуть діти, вона теж постійно їздитиме з нами? Я так не можу. Усе одно рано чи пізно доведеться припинити це.
Зрештою, коли прийшов час відпустки Марічка заявила, що не поїде нікуди з Галиною Іванівною, краще вже вдома залишиться, ніж весь час відчувати на собі пронизливий погляд свекрухи.
Мати, почувши від сина, що він вагається, щоб сказати їй «ні», прийшла ввечері з валізою. Просто на порозі квартири — раз! Чимодан у передпокої, взуття зняла, пальто повісила й заявила:
— Павле, без мене ви не поїдете! У нас з тобою сімейна традиція — завжди відпочивати разом. Дружина сьогодні одна, а мама в тебе одна на все життя! Тож замовляй мені номер, я поки поживу тут, аби ніхто не змінив усе за моєю спиною.
Марічка аж розгубилася. Мало того, що свекруха перелаштувала їхній розклад, то ще й дозволяла собі зухвало командувати. І Павло, замість рішуче попросити матір піти додому, почав відмовчуватися, аби не «улаштовувати сцен». У відповідь дружина гірко зітхнула, склала до маленької дорожньої сумки пару речей і сказала:
— Ну тоді гарного вам відпочинку вдвох. Я попереджала, що знову їхати з нею не буду. Вибач, але я поживу в подруги.
Вона зачинила за собою двері, думаючи, що якщо колись матиме власного сина, то нізащо не перетворить його життя на такий безлад. Йшла вулицею і пригадувала, як чудово їм було з Павлом, коли вони тільки починали зустрічатися і без «третьої зайвої»!
Наступного ранку Павло зателефонував:
— Кохана, я всю ніч не спав. Я зрозумів, що не хочу тебе втратити. Я теж хочу поїхати тільки з тобою. Учора я забронював номер лише для нас двох.
— А мама що?
— Вона не згодна, ми довго з’ясовували стосунки. Але я впевнений, що вона охолоне й зрозуміє. Головне — будь ласка, повернися.
Галина Іванівна, ображена, тижнями не телефонувала, а коли зателефонувала, почала вмовляти взяти її із собою, навіть пропонувала заплатити половину.
Та Павло мовчав, не сказавши, куди саме вони їдуть і в якому готелі збираються зупинитися. Напередодні від’їзду подружжя заїхало привітати свекруху з прийдешнім святом та дати їй невеличкий подарунок.
Та вона зробила вигляд, ніби її це не тішить, і похмуро прошипіла, що «подачок» їй не треба, але все ж подарунок прийняла. Павло з Марічкою поїхали в Карпати. Самі. І провели незабутній відпочинок, почуваючись справжньою родиною без стороннього нагляду.
Повернувшись додому, Павло дізнався, що матір теж не сиділа сама: вона пішла до подруги, там були гості, серед яких — новий знайомий, котрий тепер за Галиною Іванівною упадає.
У результаті свекруха зосередилася на особистому житті й почала приходити до сина лише раз на тиждень. Та й то лише для того,аби розповісти як розвиваються її стосунки, запитати у невістки чи личить їй нова сукня і дізнатись, як їй із новою зачіскою.
Поки Марічка щаслива. але чи буде її щастя довгим? Як гадаєте?
Головна картинка ілюстративна.
