Розлучення – дві правди
Він
Така подяка за все! Розлучитися вона хоче! Так нехай йде, смішно навіть, кому вона здалася в свої 40, та ще й з дітьми! Приповзе, як миленька! Повикабелюється і повернеться.
Та я чоловік чи ні! Подумаєш, коханка. Це ж нічого не означає, несерйозно, всі так живуть. З ким не буває! Чоловікові можна, він мисливець. Та я б сім’ю свою ніколи не залишив! Сім’я для мене святе! Так, я багато працював. І ночами, так. І в бізнесі не завжди все було гладко, але це ж життя! Це боротьба, я повинен був віддавати всі сили і час, для кого ж я старався! Все в дім, завжди все для дітей, для сім’ї, для неї. Чого їм не вистачало? І в парк, і на гойдалки, і на море. Машина крута. Ресторани.
Я терпів її втому. Не попрасовані вчасно сорочки. Чи не вимитий часто посуд. Сміття по кутах і пил на полицях. Я терпів її “кар’єру”, сміх один. Я терпів прання горою і дитячі іграшки по всьому дому!
Я терпів її причіпки і концерти. Довго. Але всякому терпінню приходить кінець. І в домі Я господар, і всі повинні це знати! Розлучиться вона зі мною! У важкі для мене часи, втікати з тонучого корабля… Зрадники! Всі зрадники! І компаньйони, і ця…
Вона.
Тобі, мабуть, ніколи мене не зрозуміти. Ти завжди абсолютно впевнений у своїй правоті. Апріорі. Без варіантів. Ну що ж. Ці слова для мене, тебе я ні в чому не збираюся переконувати. Вже нема чого.
У нас були всі причини бути найщасливішою сім’єю. Ми могли бути друзями, коханцями, партнерами на все життя. Ми були сильно закохані. Ми обоє добре освічені, виховані, начитані. У нас багато спільного. Але ти вибрав інше життя.
Я народила нам чудових дітей, бог знає скільки здоров’я мені це коштувало. І ти. Ти знаєш.
Я працювала на двох роботах, щоб ти зміг розгойдати бізнес. Я підтримувала тебе у всіх починаннях. Я була доглядальницею і санітаркою, коли ти нездужав. Я витягала тебе з криз.
Я носилася з дітьми по гуртках, по лікарях, коли ти засідав в своєму офісі. Давала можливість керувати, працюючи при цьому на повну ставку.
Я вислуховувала твої проекти і намагалася тобі пояснити, що не можна ображати людей. Ти не кращий, ти один з них. Ти не захотів мене почути.
Я могла б, напевно, пробачити інтрижку. Поруч з тобою я завжди почувалася себе красунею.
Я не замислюючись відпустила б тебе до твоєї великої любові. Якби така знайшлася.
Але Я не здатна пробачити такий зв’язок роками, коли у нас вдома були зовсім маленькі діти. Недосипання, немає няньок і важко з фінансами. І ще тому, що як ти кажеш, цей зв’язок належить тобі по статусу!
Підтримує імідж сучасного керівника і додає окремо взятій особі мотивації добре працювати. Це негідно.
Негідно валятися в готелі, якщо я тягну коляску, старшого і сумки з продуктами.
Негідно спати, якщо діти вже спізнилися в школу і в сад.
Негідно пообіцяти свято, точно знаючи, що ти цього не можеш собі дозволити.
Негідно тягти з сім’ї гроші, якщо не вистачає на квартплату.
Негідно хвацько підрулювати на дорогій машині до фірми, працівникам якої ти не платиш зарплату.
Ризикувати добробутом сім’ї, сідаючи після чарки за кермо, теж негідно.
Хто і коли сказав, що тобі все можна !?
Повага заслуховується ставленням і вчинками. Не раз і не два. А довжиною в життя. І аж ніяк не статусом не іміджем. І навіть не правом народитися чоловіком.Ним ще потрібно стати.
У мене вдома брудно!? Але це був і твій будинок. Виходить, ти в ньому не жив, а гостював тільки.
І коли тебе зрадили скривджені тобою люди, я ж залишилася. Я рятувала і боролася за нашу сім’ю. А ти….
Любов – це дуже важка робота. Це встати п’ять разів за ніч і приголубити дитину. Тримати її голову, коли її рве, а потім вимити підлогу і стіни. Це прати і мити посуд після роботи і всіх інших домашніх справ, коли закриваються очі і падаєш з ніг. Це готувати гарячу вечерю тому, хто приходить додому опівночі. Це уроки та гуртки. Це гратися з дітьми в те, що цікаво їм, і робити це чесно. Довго, рік за роком.
Це ще й виконувати обіцянки. Завжди. Кусаючи губи і лікті, відмовляючи собі багато в чому. Так виховується здорова психіка дітей і довірчі стосунки з нами, батьками. Це дуже накладно – любити інших. І клопітно дуже.
Сьогодні я вдячна тобі за те, що ти вибрав інше життя. Нам виявилося не по дорозі.
І знаєш!?
Нам зовсім не було де жити, у нас зовсім не було грошей, але ми стали дуже щасливими.
Без тебе.
Як арттерапевт я часто зустрічаюся з людьми, у яких важкий період. Жінки приходять частіше, це правда. Але і чоловіки останнім часом звертаються, щоб виплеснути наболіле.
Це есе не провокація. Це просто історія однієї конкретної пари. Це не означає, що всі жінки святі, а чоловіки негідники без розбору.
А історії бувають дуже різні, абсолютно неправдоподібні і дивовижні. Але Правди завжди дві.
Автор: Алена Бacкiн.
Фото ілюстративне.
