anna

Я сиділа за кухонним столом, тримаючи в руках холодну чашку з міцною, майже чорною заваркою. Чайник ще гудів, але я не звертала на нього уваги. Усе, що було

Вечір був теплим, пахло смаженим м’ясом і літніми квітами. Ми з кумою Олесею сиділи на подвір’ї, біля мангала, де тихо потріскували дрова. Чоловік мій, Тарас, саме перевертав шашлики,

Я сиджу у своїй маленькій майстерні, де пахне старим деревом і свіжою фарбою. Тиша тут особлива — вона жива, наповнена передчуттям чогось важливого. На столі переді мною розсипані

Я сиділа в нашій вітальні, дивлячись на старе крісло, яке ми купили разом на початку шлюбу. Воно було свідком усього: наших перших спільних вечерь, появи дітей, тихих розмов

Я стискаю телефон так сильно, що пальці біліють. У супермаркеті гудить натовп, а я відчуваю, як усі погляди спрямовані на мене. Щоки горять, і я шепочу в трубку:

Я поставила тарілку на стіл із легким дзвоном, намагаючись стримати роздратування. Віра Миколаївна, моя свекруха, вже третій тиждень жила в нашій із Тарасом квартирі, і кожен день ставав

— Привіт, люба. Не гнівайся, я сьогодні звільнився, — голос Олега звучав так буденно, наче він просто забув купити хліб додому. Я застигла біля кухонного столу, тримаючи пакет

Я прокинулася вранці з відчуттям, що день буде особливим, але не уявляла, наскільки він переверне моє життя. Усе почалося з банального пошуку парасольки, яка зникла в хаосі нашого

Мене звати Анна, мені 34, і я досі не заміжня. Не те щоб я не намагалася. Але щоразу, коли я намагалася здаватися “кращою версією себе”, ретушуючи фото, реальність

Дощ падав на асфальт, залишаючи сірі плями на моїх кросівках. Я поверталася з роботи, втомлена, але з передчуттям затишного вечора вдома. Ми з Романом шість років жили у