anna
— Ігоре, я не бачу своєї оранжереї. Де мої помідори, які я плекала з останніх холодів? — голос Галини Дмитрівни тремтів, але не від слабкості, а від напруги,
— Ти пропонуєш мені купити собі статус заміжньої жінки за ціною моєї щомісячної праці? — мій голос тремтів, але не від слабкості, а від того крижаного холоду, що
— Світлано, ти ж розумієш, що це рішення вже прийнято? — голос Павла звучав буденно, ніби він обговорював купівлю хліба, а не долю великого статку. — Мамі потрібен
Андрій ще з юнацьких років мав особливий хист — він умів розпізнавати найменший опір у будь-якій життєвій ситуації Поки його однолітки мріяли про великі звершення, здобуті важкою працею,
— Але чому саме тепер? — голос чоловіка зірвався на роздратований фальцет. — Чому ти мовчала всі ці роки, якщо, як ти кажеш, усе знала? Ти ж усміхалася,
— Ти справді збираєшся стояти і дивитися, як вона кидає в мене брудне шмаття? — голос Оксани тремтів, але в очах спалахнув такий вогонь, якого Артем ніколи раніше
— То ось ти як заговорив, Віталику… — промовила я тихо. — Значить, на твою матір квартиру оформляти будемо? Поки я тут плани будую, ти вже все вирішив?
– Невже тобі, такій молодій та моторній, важко заскочити за моїми дорученнями? Я ж прошу дещицю. Ми тепер рідні люди, а ти, пробач на слові, тримаєшся як відсторонена
— Твоя донька отримала цей спадок просто так, ні за що. А моя мати зараз тулиться в старій хаті з пічним опаленням. Це несправедливо. — Це власність Христини,
— Ти хоч усвідомлюєш, що зараз накоїла? — голос чоловіка тремтів від обурення, перекриваючи шум офісного кондиціонера. — Оксана телефонувала мені в сльозах! Вона стояла в «Сільпо» з