anna

— Ти справді вважаєш, що твоя мати в нашому номері під час медового місяця — це «оптимізація витрат»? — голос Марини тремтів, наче натягнута струна, що ось-ось лусне.

— Доброго ранку, молодята! Ми вирішили, що ви тут без нас зовсім занудьгували, тому приїхали жити до вас. І знаєте, тут треба негайно все переробити, бо ви зовсім

— Ти справді збираєшся забрати частку в бабусиній оселі у рідного брата? Ти ж знаєш, що в нього четверо малих, а п’яте вже на підході! — голос матері

— Тобі справді настільки байдуже до того, що дитяча мрія розсипається на порох через твоє небажання трохи поступитися власним спокоєм, Олено? Голос Вікторії у слухавці тремтів від ледь

— Ти взагалі усвідомлюєш, що зараз робиш? — голос Максима став холодним, як грудневий лід. Він стояв біля вікна, нервово перебираючи край штори. — Ти виставляєш мене перед

— Ти справді вважаєш, що маєш право так розпоряджатися моїми зусиллями? — голос Марини тремтів, але вона намагалася тримати спину рівно. — Я вважаю, що в сім’ї не

На моєму підвіконні в новій, порожній квартирі стоїть невелика світлина в простій дерев’яній рамці. На ній ми з Максимом — розпатлані вітром, забризкані солоною морською водою, але неймовірно

— Софіє, ну не будь ти такою впертою, ми ж про майбутнє дбаємо! — голос свекрухи, Ганни Марківни, лунав високо і вимогливо. — Ця твоя стара квартира в

Це була одна з тих розмов, які починаються як звичайне обговорення планів на вихідні, а закінчуються повним переосмисленням того, з ким ти ділиш дах. — Ніно, я все

— Я не розумію, звідки стільки невдячності?! Ми кинули всі справи, щоб розважити тебе в цій глушині! — Світлана стояла посеред кухні, здійнявши руки до стелі. — Розважити?