anna

— Іро, ти чого так реагуєш? — вигукнула моя сестра Катерина, підхопившись з дивана і розмахуючи руками. — Це ж для дітей було! Невже ти проти того, щоб

─ Ти мене забезпечуєш? ─ запитала я, намагаючись стримати тремтіння в голосі. ─ А холодильник порожній, і це твоє забезпечення? ─ Треба було сказати, що купити, ─ відповів

— Оленко, тут така справа. — Андрій нервно барабанив пальцями по столу, уникаючи мого погляду. — Яка мені різниця, що твоїй матері тепер ніде жити? У нас її

— Оксана, ти куди? Стій, не роби дурниць! — бігла Наталя, намагаючись вхопити мене за руку, коли я влетіла до її квартири. Я стояла посеред кімнати, ледь подих

— Що це за чоловічий голос у тебе там лунає? — запитала мама суворо, ніби мені було шістнадцять, а не тридцять два. — Просто фільм дивлюся. Мамо, що

— Андрію, я більше не витримаю цього! — вигукнула я, відчуваючи, як голос тремтить від напруги. Ми стояли на вулиці, сонце вже сідало, а навколо снували перехожі, не

— Оксана, це кінець. Ти маєш поїхати звідси негайно, — сказала пані Ольга, мати Андрія, стоячи в дверях моєї кімнати з перехрещеними руками. Я стояла посеред кімнати, тримаючи

— Олено, ти серйозно? Ти хочеш, щоб я залишив свою маму саму? Вона ж без мене не впорається! — голос Богдана тремтів від напруги, коли він стояв посеред

Чотири місяці тому я ще не уявляла, що моє життя зміниться так кардинально. Тоді я стояла на кухні своєї маленької трикімнатної квартири, готуючи вечерю для наших із Артемом

— Досить, Валентино Семенівно! Я більше не терпітиму ваших образ! — вигукнула я, відчуваючи, як голос тремтить від обурення, але водночас набирає сили. Уся кімната завмерла, гості перезирнулися,