Головна

nat

У кімнаті на мить стало зовсім тихо. Артем і Карина здивовано перезирнулися. — Ви що, знаєте один одного? — запитав Артем.
Історії з життя 0
Віта сиділа на кухні, розглядаючи тріщину на старій чашці. Навпроти вмостився син. — Мам, ми з Кариною вирішили розписатися, — сказав він. Віта відчула, як у грудях щось
Я щось сказала про те, що паркан упав, а він раптом зупинився і каже: – Ти мені набридла. Збирай манатки і вимітайся. Я засміялася, думала – жартує.
Історії з життя 0
Свекруха вважала, що я не пара її синові. – Мій син – лікар? А ти хто? Так вона себе високо несла, але всі в селі бачили, як Петро
— Будемо разом, Віко, — казав він мені через рік, коли ми вже знімали маленьку кімнатку на двох. — Ти ж теж не хочеш усе життя по гуртожитках микатися. Побудуємося. Ти копійку, я копійку — і буде дім. Я повірила.
Історії з життя 0
Ми познайомилися, коли мені було сорок вісім, а йому п’ятдесят. Гарний чоловік без шкідливих звичок. Я рік приглядалася до нього, перш, ніж сказати «так». Ми вирішили, що одружимося
Сергій розплющив одне око. У кімнаті було сіро, передсвітанковий сутінок ще не розсіявся. Двері розчахнулися. На порозі стояла Надія Петрівна в старій блузі та хустці, зав’язаній під підборіддям. У руці вона тримала лопату.
Історії з життя 0
Вікторія сиділа за столом, підперши підборіддя рукою, і дивилася на старий холодильник, який видавав дивні звуки. На дверцятах магнітиком був прикріплений папірець із розрахунками за ремонт машини. Цифри
— Ти мене зганьбила! Що він тепер про мене подумає? Що я вдома не господар?
Історії з життя 0
Коли я виходила заміж за Костянтина, мої колеги в школі шепталися. Йому було сорок один — розквіт сил для чиновника, мені — двадцять шість. Познайомилися на моєму уроці,
Двадцять років тому все почалося майже так само. Надія тоді якраз приїхала з заробіток і запросила доньку приміряти кілька речей та взяти собі продуктів. Вона завжди так робила, коли приїжджала – віддавала доньці все, на що та показувала пальцем.
Історії з життя 0
Аня саме заставляла стіл до Святвечора, коли задзвонив телефон. На екрані висвітилося ім’я колеги. – Алло, Надіє? Щось сталося? – запитала Аня, притримуючи трубку плечем, поки розставляла тарілки
Юлія дійшла до своєї хвіртки, поставила сумку на дерев’яну лаву під плотом і сіла поруч. Вона торкнулася пальцями холодної застібки сережки. Спогади самі собою почали спливати в голові.
Історії з життя 0
Юлія зупинилася біля великого каштана, щоб перехопити важку сумку з продуктами. Пальці вже заніміли від тонких ручок, де лежало кілька кілограмів цукру та крупи. З-за рогу з’явилася її
Я відступила в тінь за колону. Серце закалатало, але через хвилину заспокоїлося. Я дивилася на них і розуміла: вони виглядають як справжня пара. Не як люди, що розлучилися і змушені спілкуватися через дитину. А як люди, які нарешті повернулися додому.
Історії з життя 0
Була п’ятниця, я позирала на годинник, але хвилини байдуже цокали, не знаючи, як я хочу якнайшвидше опинитися вдома. Адже ми з чоловіком мали поїхати на кілька днів за
Весь день у школі він не міг зосередитися. Він пам’ятав, скільки там мало бути грошей і скільки він витягнув. «Якщо вона зараз почне рахувати, буде непереливки»
Історії з життя 0
Давид стояв у коридорі біля вхідних дверей. Квартира була заповнена звичними звуками суботнього ранку. На кухні шуміла вода — бабуся знову набирала повний чайник. Потім почулося гучне брязкання
— Друзі, хочу випити за мою дружину, — гучно сказав він. — Вона тепер лікар першої категорії. Але в мене питання до залу. Хтось знає, що робити, якщо у лікаря такі незграбні руки?
Історії з життя 0
Інколи Діана уявляла, як між нею і матір’ю глуха стіна, прозора, вона може бачити вираз її обличчя, але не чути. Ось зараз мати вичитує: – Хто так їсть?

You cannot copy content of this page