nat
Галина Петрівна сиділа на кухні, допиваючи ранкову каву і переглядаючи стрічку новин. Раптом у двері подзвонили. На порозі стояла молода жінка з рішучим поглядом і дорожньою сумкою біля
Катерина аж завмерла: її наречений, В’ячеслав, не стримав роздратування, коли Фібі — її улюблена такса — ненароком зачепила лапкою його блискучі білі черевики. Ґерда, вівчарка-метис, кинулася до подруги,
Яна лежала, немов прикута до дивана, погляд її був спрямований у стелю. Сон не йшов, розігнаний тривожними, як рій бджіл, думками. Як можна спати, коли її Зоряночка, її
Я ніколи не хотіла працювати за кордоном. Ніколи. Навіть, коли зарплата була копійчана, коли не вистачало на навчання синові, я не їхала. А тепер ось я тут. І
Сергій Іванович, випадково побачивши в супермаркеті свою давню-давню любов юності, яка колись була Любов’ю Усього Його Життя, вирішив поділитися враженнями з народом. «Боже ж мій! – написав він
Настя випурхнула з примірочної, ніби хмаринка, огорнута найновішим весільним творінням від якогось італійського кутюр’є. Тканина, немов рідке місячне сяйво, струменіла по її точеному силуету. Вона завмерла перед триптихом
— Усе заніс? — рішуче запитала Оксана в чоловіка, котрий ледь стримуючись поставив два здоровенних мішки у коридорі. — Еге ж, панночко, — втомлено озвався той. — Так.
Я згадала той день, коли мені вперше спало на думку, що з мамою щось не так. Це було всього за кілька днів до її сімдесят першого дня народження.
Десять років шлюбу здавалися Вікторії казкою про королівну, яка втекла з темного царства і зажила довго, і щасливо. Вона вже давно не згадувала тих подій, вони їй навіть
Перше, що промовила мама, коли я, тихенько причинивши вхідні двері, повернувся з вулиці до квартири, було: «Господи. Та це ж Чудо». Вона сиділа на маленькому ослінчику біля дзеркала