fbpx
Я не заперечую, що між нами двадцять років тому була така розмова, але з якого дива зараз я маю віддавати їй чоловіка? А Алла має на це іншу точку зору – мовляв, він завжди її любив і от вона тепер згодна здійснити його мрію
Ми з Аллою були найкращими подругами, проте, мама моя була проти такої дружби. – Доню, ти біля неї ніколи собі хлопця не знайдеш! На її фоні ти виглядаєш
Через маму я тепер маю неприємності в хаті, бо це вона вкотре мені сестрою голову морочить, бо нема більше про кого їй думати та переживати, а я тепер маю віддуватися.
До семи років я собі була дитина як дитина, а потім стала старшою сестрою і автоматично стала винною перед молодшою: – Ти доросла і маєш її глядіти, годувати,
Я приїхала до батька і дар мови втратила! Як так можна? Мами немає місяць, а він вже нову жінку до хати привів і небилиці про маму складає, що я навіть слухати не хочу!
Мої батьки були разом тридцять років і за цей час вони були для мене прикладом того, як має функціонувати родина, я мала перед собою зразок того, як побудувати
Так свекруха боялася, щоб її син не став підкаблучником, що доходило до смішного, але навіть мій спокійний характер не зміг цього винести
Звичайно, що кожна мама любить свою дитину і не хоче аби її поштурхували, це саме стосується родини. Але моя свекруха чомусь вирішила, що вже дуже я чоловіком кручу
Не хочу пробачати доньці, але, певно, доведеться, адже їй ні на кого покластися та й онуків шкода. Хоча, як почуєте мою історію, то зрозумієте, чому цього робити не хочеться.
В п’ятдесят років я втратила все, буквально все і залишилася на вулиці, без житла, заощаджень, доньки. З одягу була лише одна валіза, бо не було за що орендувати
Коли свекруха вже мого сина почала зачіпати, то я зрозуміла, що можна тягнути ведмедя до меду, але сил моїх більше нема
Ситуація стандартна – мене свекруха незлюбила, бо я – «вчона» і з такої ж родини. Моя мама і тато – вчителі, я теж вчилася на педагогічному і тепер
У мого чоловіка була «подруга дитинства» і то так вони дружили, що й мені прийшлося крізь зуби до неї усміхатися, зрозуміло, що нічого хорошого від неї я не чекала. Але доля мене поставила в такі обставини, що прийшлося мені до неї звернутися і такого я точно від неї не чекала.
У мого чоловіка Андрія була подруга дитинства, та, з якою жаб ловив і кораблики пускав, така, що потім в випускному класі розумієш, що любиш її. І такою подругою
Чоловік говорив і я розуміла, що він підтверджує все те, що мені «добрі люди» нашептали. Тепер питання чи виходити за нього заміж постало з новою силою
Отже, мені п’ятдесят років і зібралася я заміж. Одразу одні мої родичі почали говорити, мовляв, нащо тобі того треба, інші підтримували, але теж з тим, що ти робиш
Мені свекри в очі казали, що чоловік таким став зі мною, тому про що можна було говорити? Треба було тягнути лямку мовчки і надіятися на чудо і довго б таке продовжувалося до того випадку.
З Віктором я познайомилася з чітким розумінням того, що я хочу заміж, що там мене чекає, що там діється – я не знала, але мала вийти заміж вже
Онук до мене заявився серед ночі, що вже говорило про те, що сталося щось недобре. А, коли я його вислухала, то дуже сильно задумалася над тим, до чого ж я тоді доньці стільки років допомагала, щоб вона тепер мою працю перекреслила.
Заявився мій онук Тимофій серед ночі з дівчиною, яку назвав своєю нареченою. – Ба, мама в крик, що вона мені не пара, бо вчиться на перукарку і мати

You cannot copy content of this page