nat

Олександра сиділа в салоні свого нового позашляховика, дивлячись, як двірники змітають зі скла мокрий березневий сніг. У салоні пахло дорогою шкірою та кавою. Олександра Володимирівна Ковальчук була жінкою,

Віктор Сергійович переглядав стопку роздрукованих резюме, автоматично відкладаючи більшість убік. Офіс ще був порожнім, тільки гула кавомашина в кутку. Він шукав асистентку вже другий тиждень, але все здавалося

Я дивилася на тест у ванній кімнаті й не відчувала того дикого захоплення, про яке пишуть у журналах. Був лише спокій. Мені сорок два. За плечима три шлюби,

Я ніколи не збиралася ставати рятівницею для тієї, хто колись свідомо чи несвідомо зруйнувала мій шлюб. У мене до Лілі не було жодних теплих почуттів. Навіть навпаки —

Усе почалося того вівторка. Мій Дмитро прийшов з роботи раніше, ніж зазвичай. Я якраз на кухні ліпила вареники з сиром — він їх любить з самого дитинства. Помітила,

Андрій народився і виріс у невеликому райцентрі. Після школи поїхав до міста, вступив до політехнічного, а згодом знайшов роботу в конструкторському бюро. Там ми і зустрілися. Наше життя

Перша зустріч Любові Петрівни та Катерини відбулася задовго до того, як Костя привів дівчину додому. Це сталося в невеликому відділі господарчих товарів, де Катя працювала вже другий рік.

На столі парувала запечена риба, у вітальні тихо працював телевізор — звичайна атмосфера вівторка. Чоловік якось занадто зосереджено порався у тарілці, а потім, не піднімаючи очей, сказав: —

Телефон завібрував на стільниці, коли я саме наливала заварку в чайник. Номер був незнайомий. Я натиснула «прийняти», очікуючи чергову пропозицію послуг чи доставку. — Слухаю. — Алло, це

Це був наш день, наше срібне весілля, але я чомусь весь ранок не могла відірвати погляду від цих троянд. Величезний оберемок, важкий, ароматний. Дмитро приніс їх ще вдосвіта,