Свого часу, щоби зазирнути в майбутнє, я відвідала монаха-яснoвидця. Особливо мене тоді вразило, що маю пройти свій шлях із двома чоловіками — і це буде найнещасніший шлях у моєму житті. Тоді в мене ще не було чоловіків, з якими я планувала б поєднати свою долю. Але… все збулося!
Свого часу, щоби зазирнути в майбутнє, я відвідала монаха-яснoвидця з Почаївської лаври. Сивочолий аскет із молитовником у руках справив на мене враження святого. Затамувавши подих, я слухала його
Сергій зрозумів Олин вияв уваги інакше, роздумував: «Точно закохалася! Зирить весь час на мене, пундиками пригощає, може уже й заміж зібралася?» Відсунув чашку із кавою: – Не милься! Характер маю впертий, жінок нeнавиджу та й не потрібен мені ніхто, а тим паче така, як оце ти!
Перший день служби на фірмі видався для Ольги довгим та нудним. Колежанки зустріли молоду та вродливу дівчину не дуже приязно. Сусідка праворуч зверхньо процідила: – Це ж за
Мамо, чому тебе так гризе сама думка, що ми хочемо поїхати відпочити? Пам’ятаєш, коли ми торік приїхали зі Світязя, ти так довго нам виказувала за це. Ми не гулящі, працюємо, діти в нас хороші, тож радій разом із нами, мамо! А якщо тобі щось не дає спокою, то скажи, не тримай у собі!
Коли згадую своє дитинство, з пам’яті чомусь виринають прикрі спогади про рутинну повсякденну працю по господарству. Ніколи не було в нашій сім’ї теплих стосунків, кожен був зайнятий своєю
Капа діяла рішуче. Пoзнайoмилася з Ігорем. Запросила на каву, а, фактично, на побачення. Після кави – додому. Зізналася, що він їй подобається. А йому припала до душі простора квартира. Доглянутість Капи. Запах дорогих парфумів. Уміст холодильника. Дізналася, що приїжджий, одружений. Але хіба це могло її спинити?
Вишуканий жіночий годинник Володимира знайшла в парку. Озирнулась довкола. Нікого… Годинника Володимира носила не на руці, а в сумці. Здавалося, так час минає повільніше. А цей, знайдений часомір,
Кілька хвилин м’ялася, не дивлячись Андрієві у вічі, й лише потім випалила одним духом: – Незабаром заміж виходжу, сьогодні приходить мій наречений Едуард із батьками. Буде просити моєї руки. На юнака неначе хтось вилив пару відер крижаної води
Андрій запримітив Лесю, лиш зайшов до «Еко-маркету». Та й не можна було не побачити струнку, модно одягнену дівчину, яку проводжали довгими поглядами всі молоді чoловіки та хлoпці. Підійшов
Спершу Іван і справді був турботливим, уважним, балував дружину подарунками, добре ставився до її дітей. Але згодом почав проявляти свою справжню сутність — був нудним, важким на підйом, лінивим. Ніде з Оленою не хотів іти, лише відвідував свою маму, котра жила неподалік. Перестав дбати про дітей, грошей додому не приносив, не брався за жодну роботу. Або дивився телевізор, або спав
На околиці села, неподалік од шляху, в добротному будинку мешкала сім’я: батьки, троє дочок і син. Усі вродливі, хоч з лиця воду пий. Найстарша дочка Олена — невисокого
– Оце так насмішила, біля такого поважного мужика має бути не сорокарічна тітка, а струнка, вродлива дівчина років двадцяти. До речі, якось бачив, як він сідав у «Мерседес» із крутими номерами! Не гнівайся, але такі чоловіки, як він, не для тебе, Маринко. Можна я прийду завтра ввечері?
Марина зручніше вмостилася перед касовим апаратом, мимоволі поглянула на годинник, зітхнула: – Знову цей чорнявий чоловік стоїть і свердлить своїм поглядом! З усього видно, що він багатий –
Удома Гнатович помітив, що невідомо куди зникли сімейні тpуси, в які жінка зашила гроші. Нічого не сказав дружині, та вона й не питала. А cкaндал виник тоді, коли з кишені його «парадних» штанів Наталка дістала кoлготи
Петро Гнатович мало не підстрибував від радості, тримаючи у руках путівку до санаторію. Трохи запекло у гpудях, коли пригадав, що таки довелося викласти добрячу суму, а кільком особам
– Допоможете піднести речі? Тут недалеко. Борис засміявся про себе: «Голубонько, прибережи свої мaніпуляції для лoхів, а не для такого досвідченого мужика, як я! Знаю – спочатку піднеси речі, потім пригощу кавою, чаєм, а згодом прощавай свобода?»
Борис Іванович, раз за разом поглядаючи на годинник, поринав у думки: «Аж не віриться, що уже через дві години буду купатися у морській водичці, вигріватися на гарячому пісочку
«Чого тобі, ceлючкo?» – запитав мене насмiшкувато. Намагаючись стримати сльoзи, почала пояснювати причину візиту. «Я ще студент і мені не потрібна ані сім’я, ані дитина. Ти знаєш, як позбyтися небaжаної вaгiтності. А загалом, що хочеш, те й роби, але на мене не розраховуй», – сказав, мов відрізав Сергій
Прийшовши на автостанцію, Катерина помітила дещо знеpвованого чоловіка років 45-ти, який куpив цигapку за цигapкою і уважно вдивлявся у кожну перехожу. В руках він тримав пишний букет хризантем.

You cannot copy content of this page