nat

У великій актовій залі навчального закладу лунала гучна танцювальна музика. Леся стояла біля крайнього ряду стільців і міцно тримала у руках мобільний телефон. Вона намагалася не ворушитися, щоб

Валя стояла біля хвіртки і спостерігала, як за поворотом вулиці зникає пил від коліс машини. Автівка була дорога, з панорамним дахом та темно-синім блискучим кузовом — не з

Юстина відміряла сипучий цукор у паперовий кульок, пересипала спритними рухами, а потім ставила його на вагу з мідними шальками. Поруч, на дерев’яному ослоні, сиділа її мала донька Люба.

Осінній вечір тільки-но починав огортати наше подвір’я вогкою сирістю, коли біля хвіртки зашурхотіли колеса таксі. На подвір’я зайшла Катя. Вона ступала по вологій дерев’яній стежці так обережно, ніби

Мені вже вісімдесят, ноги крутить на негоду, але в хаті сидіти не хочеться, бо там чутно, як Інна постійно перекладає з місця на місце свої пластмасові баночки в

— Алло, Галино Іванівно? Що сталося? — Андрій рвучко відкинув ковдру і сів на краю ліжка, ще не до кінця прокинувшись. — Андрійку… — голос у трубці тремтів

Інна повільно проведела пальцями по краях чашки, з якої звикла пити щоранку, і подивилася у своє відображення в прямокутному дзеркалі. Воно було трохи потерте від старості, але все

– Лесю, перестань гуркотіти посудом. Перестань, кажу тобі, бо в мене від того стукоту голова тріщить, – Марина важко перевернулася на ліжку, підтягуючи під бік згорнуту ковдру. –

Я давно навчилася мовчати, хоч серце боліло за власною дитиною, але того вечора терпіти більше не мала сил. Катя знову повернулася від Рити пізно, втомлена, згасла, з темними

Колись давно бабуся розповіла мені одну притчу, яка назавжди залишилася в моїй пам’яті. У ній ішлося про дівчину з дуже добрим серцем. Вона багато працювала, завжди підтримувала інших