nat

— Доброго ранку, дівчатка, як спали? — щоранку, входячи в палату, питав лікар Ігор Сергійович. А дівчатка, їх четверо в палаті, переважно у віці за п’ятдесят, усміхалися і

Моя мама, наче мудра пророчиця, на весіллі казала: шлюб — то мов щоденна важка праця, а не вічне свято. Тоді, дев’ять років тому, я лише посміхалася, певна, що

Холодний осінній дощ січе по підвіконню, а на екрані мого смартфона вкотре спалахує ім’я Романа. Не відкриваю повідомлення, повільно допиваючи ледь теплий чай. Це вже третє його “привіт”

Надворі панував крижаний холод. Олеся бігла, не розбираючи дороги, у розкішній вечірній сукні, розірваній на спині, її плечі здригалися від беззвучного плачу. Вона міцно притискала до себе тремтяче,

— Мамо, ти з нами поїдеш! — наполягала донька, – Там ми не зможемо купити одразу велику квартиру, але якщо ти продаси свою хату, то можемо купити велику

Артеме, я так більше не витримую! Мені прийдеться знову перемивати весь посуд, бо твоя мати мила його ганчіркою для плити! Мені не потрібна така допомога!, – невістка навіть

— Мурчик, Мурчику, киць-киць, Мурчику, повернись! — у відчаї голосила біля вікна Олена Миколаївна. — Господи, яка ж я роззява! Не догледіла! Жінка кликала свого кота, який випав

– Чула, ти стала просто зразковою дружиною! – м’яко посміялася з сусідки Марина. – Твій чоловік останнім часом тільки про це й каже. Зізнавайся, в чому річ? Ця

Остаточний, без права на перегляд, сімейний вердикт проголосила старша донька – Оксана. Через свою нестерпно вередливу вдачу та захмарні вимоги до потенційних обранців вона так і не вийшла

У нашому, без сумніву, побожному сімействі листопад щороку перетворюється на справжній театр. Тридцять днів і ночей ми ведемо епічну битву за квашену капусту. — Галино! Цього року будемо