nat
— Може, все ж таки гайнемо в село, Андрію? — Мар’яна відірвала погляд від вікна, де міська спека плавила асфальт. — Море цього року нам не світить, сама
До красивого австрійського будинку в середмісті підходила групка людей, по схожості рис можна було зрозуміти, що це родичі, але ще спільним було й те, що не було радості
Ми гуляли, як завжди, нашою четвіркою: я, Максим, Оксана і Денис. Літній безтурботний вечір, але Максим був дуже задумливим. — Поїду я, Віро. Чекатимеш? — запитaв він, не
Я не завжди звертаю увагу на те, що між собою колеги теревенять, але того разу та фраза вчепила мене так, що я стала прислухатися. І чим більше я
Степан стояв у вузькому коридорі, притулившись до одвірка, і мовчки спостерігав за тим, що відбувається. Його теща, жінка енергійна й важка на руку, з господарським розмахом викладала свої
Чоловік говорив до мене словами, які я чула колись давно і не від нього. Все, від тону, до побудови речення, говорила мені колись інша людина, а тепер каже
Мені було сорок сім років, і я все ще не мала чоловіка. Коли подруга одного разу сказала, що мені вже час шукати знайомства… на цвинтарі, я аж розплакалася
Ви, сусідко, не дивіться так – я не з тих, що одразу плачуться. Просто тут, у палаті, якось інакше думається. Коли лежиш і дивишся в стелю, то спогади
Віктор роздратовано переступив поріг квартиру в яку зарікався приходити. Причина приходу була не з приємних, але це ще збільшувало його роздратування. Десять років тому він залишив цю квартиру
Сергій Лисенко рідко повертався додому так рано. Його робочий день у банку зазвичай тягнувся до пізнього вечора, а сьогодні він вирішив зробити виняток, як знав. – Сергію! –