Чоловік дружині зателефонував. Він у відрядженні, причому далеко від дому: «Катю, приїде мій батько, зупиниться у нас на три дні. Прийми по-людськи»
Вона засмутилася і захвилювалася. Якось приїжджала свекруха, і Катя про себе називала її зміючкою. Такої прикрої жінки Катя ще не зустрічала. У душу лізла, повчала на кожному кроці,
– Совісті немає в тебе! Проти батьків сина налаштовуєш! Ще повернеться сто разі тобі! Пригріли, на свою голову. А я завжди знала, що ти ще покажеш себе! Я тебе наскрізь бачила!
– У мене совісті немає? А це я відмовила в допомозі цьому самому синові? Це я на всі гроші купила Петрусикові квартиру, а Миколі пораду дала працювати більше
Звичайно, що я не мріяла стати мачухою, не хотіла бути для коханого просто зручною обслугою, не бажала не мати дітей. Все сталося проти моєї волі, адже батьки нагородили мене невиразною зовнішністю, то виходить, прирекли мене на самотність.
Микола був у нас на роботі чи не єдиним нормальним чоловіком, якого можна було попросити допомогти і не почути при цьому якісь жартики. Всі знали, що у нього
Коли Євген розповідав про свою дружину, то я не дуже вірила, що жінка може бути така меркантильна. Але мені довелося на власній шкурі відчути це все, та вона справді не має нічого святого, бо полізла вже в мою кишеню.
Я Євгена зустріла на заробітках, просто чудовий чоловік, який не міг ніяк настачити грошей аби його жінка була нарешті задоволена. – Тільки переступлю поріг, як вона одразу питає,
Дуже багато часу я витратила на те аби усвідомити, що не все є чорним або білим, не всі люди або герої, або поганці. Я не могла повірити, що мій герой, мій коханий чоловік вчинив зі мною так. А далі на мене посипалося стільки випробувань, наче мало мені було того, що я сама з двома дітьми лишилася
Моє життя було чудовим, справді, чудовим. Мої батьки мене любили, ми не розкошували, але в мене були й гарні іграшки, і солодощі. У мене були вірні подружки в
Й десятому буду заказувати, бо дуже я обпеклася зі своїм чоловіком, та й який він мені був чоловік, який годувальник, так, щось збоку було пів життя, а тепер дивується, що не має де старість прихилити
А чого я так вчинила – бо молода була, а вже який Роман був красномовний, як в очі заглядав, як вихваляв мене, як обожнював… От і закрила очі
Знаєте, з нього вже пісок сиплеться, йому б пилососа треба за собою носити, а він молодиць до ресторану запрошує. Як же я від того повідомлення не знала, що й робити – чи плакати, чи сміятися.
Ну, ви собі уявіть, що він ще молодиться, а в паспорт не заглядає, йому таке на умі? Тридцять п’ять років разом, а він отаке зі мною робить? А
Жила та й жила я з чоловіком, не було коли задумуватися, що правильно, що ні, часу не було, бо ввесь час треба було щось встигнути доробити, кудись побігти, щось дістати
А тут якось все зупинилося і я наче від сну прокинулася, коли чоловік гукнув мене звично: – Галю, води подай! Федір вчора був, як і завжди, з друзями
Коли хтось за свекрух розказує, то я мовчу, не тому, що моя чудесна, а просто я не маю, що й сказати, бо свекруха до нас вже роки не ходить, хоч я їй і слова кривого ніколи не сказала. А все от як почалося
Думаю, що все почалося з того, що мене свекруха не хотіла. Скажете – яка дивина, а кого яка свекруха хотіла? Але ви не розумієте, вона мене так не
Набридло мені працювати за себе і ще за когось, бо так треба, бо комусь треба у відгул чи на лікарняний, а мені не треба нікуди, бо я ж самотня і в літах. А от на зарплаті це все не відображається, бо ж я працюю колективі, а це один організм, а в ньому всі рівні і я комусь помогла, то й мені хтось допоможе
Тільки от того дня, коли мені хтось допоможе все не було, а зарплату мені ніхто не підвищував. Зараз хтось фиркне і скаже, що й дня би більше на

You cannot copy content of this page