nat

П’ять років громадянського шлюбу з Сергієм були на одній шальці терезів, а на іншій – пропозиція одружитися з малознайомим чоловіком, з яким ми тільки познайомилися. Я не знала,

Вранці Артем, як завжди, поїхав на роботу. За звичкою поцілував дружину, сказав, що повернеться ввечері, встиг погладити кота і вийшов. Кіт Василь ще трохи постояв біля дверей, можливо,

У мого діда була собака на ім’я Жучка. Чудовий був пес, який визнавав лише дідуся. Дід був його головним господарем. Переїхав дідусь із усією родиною в новий дім,

Коли я побачила чоловіка, то мало не впала, почала кліпати очима і він зник. «Значить, і він мене винує у тому, що сталося», – думала я про себе.

– Тату, а нам що дістанеться? Вони ж усе забрали… їм машину, гроші, мотоцикл… можна сказати, їм шубу, а нам обшарпаний комір. Дочка Олена ображено підтиснула губи, бо,

Ще трохи – і вдома. За тим поворотом, ні, за тим переліском, за тим пагорбом… Іван поспішає, шукає очима рідну домівку, скоро вже її побачить. Він намагається йти

«Мамо, привіт, як ти?», – невідомий голос жебонів мені в слухавку, а я не знала, що й думати. – Вибачте, ви помилилися номером. – Мамо! Як ти зі

Все почалося з того, що мені зателефонувала сусідка моєї мами. – Оленко, привіт. – Доброго дня, Маріє Іванівно, – здивовано відповіла я. – Як живете? Як дітки? –

– Олю, не хвилюйся, мама в мене проста, – казав Андрій, поки ми їхали в електричці до його батьківського дому. – Вона тебе точно полюбить. Я нервово теребила

«Та ти така, що тобі багато й не треба». Чули таке в свою сторону? Я чула дуже багато разів. Коли була мала, то завжди було оте «обійдешся» або