nat

Моя сестра кличе нас у гості, я сказав, що в суботу ми вільні, — оголосив Тарас, одразу ж занурившись у свій телефон. Він навіть не поцікавився думкою дружини,

Вона впевнено вела машину, прямуючи до рідного села, до батьківської хати. Ще влітку вирішила провести тут відпустку, тож зібрала теплі, затишні, улюблені речі: два пледи, піжаму, вовняні шкарпетки,

– Любо, ти що зовсім? У тебе вже онуки до школи ходять, яке весілля? — такі слова я почула від сестри, коли сказала їй, що виходжу заміж. А

Заміж я надумала виходити в тридцять п’ять років. До того у мене були стосунки, але отак, щоб все красиво і гарно, щоб свідки і весільний рушничок, щоб пронести

Очі сірі, величезні, погляд, наче в зляканого вовченяти, коса товщиною в руку, платтячко ситцеве, а зверху дута куртка. Такою я й запам’ятала Оленку. Дівчинкою, що ніби застигла на

– Люба, я пішов, зачини двері! Люба лежала у своєму просторому ліжку й зовсім не хотіла вставати. Був вересень. Цьогорічна осінь видалася холодною, і температура за вікном часто

Іринко, не йди від Василька. Ти ж бачиш, що він без тебе пропаде, – переконувала свекруха. Вона дуже добре знала, що казала, адже вона стільки зусиль доклала аби

Одного разу на міському ринку Олена зустрілася з Тарасом: вона купувала яблука… Струнка, широкоплеча, із ніжним рум’янцем на щоках, у блакитній шовковій сукні. Ласкаво дозволила йому нести свої

«А Тарас, виявляється, щасливо одружений…» — зітхала Соломія, сидячи на лавці в сквері й стискаючи в кишені направлення. Сусідки по кімнаті в гуртожитку заздрили їй, коли бачили в

Сварки в родині Ковалів траплялися дедалі частіше. Здавалося, їх неможливо уникнути, і то з будь-якого приводу. То прийшов надто пізно, то занадто рано, але до крамниці по продукти