nat
Щиро, прямо й без прикрас розкажу все, як є, бо вже сили немає це в собі тримати. Стою зараз на роздоріжжі й просто не розумію, куди мені далі
День видався теплим, сонце вже хилилося до заходу, віддаючи останнє тепло деревам у садку. У дворі чути було, як онуки з невісткою пораються біля квітника, щось обговорюють, сміються.
Колись на моєму подвір’ю постійно лунав дитячий сміх, лежали розкидані іграшки, а зараз панувала гнітюча тиша. Мій син Володимир поїхав на заробітки п’ять років тому, бо хата вимагала
Усе почалося з того дня, коли моя кума Інна вирішила поїхати до Італії. Вона зібрала дві величезні валізи, довго плакала на пероні, а перед самим відправленням потяга схопила
Телефон на підвіконні задзижчав уже втретє за цей вечір. Я стояла біля кухонного столу, розкачувала тісто на вареники з картоплею і дивилася, як екран то спалахує, то гасне.
Осінній дощ то затихав, то знову починав шмагати по шибках пасажирського сидіння, залишаючи довгі водяні смуги, через які вуличні ліхтарі здавалися розмитими жовтими плямами. Я дивилася на ці
Непроглядне листопадове болото розповзлося вулицями, а в моїх думках було ще тоскніше. Я йшла додому з магазину, перекладала важелезну торбу з однієї руки в іншу і слухала, як
У мене якраз кипів сотейник із соусом, я кинулася до шафки, аж там на самому дні лише кілька крихт, і навіть на кінчик ножа не назбираєш. Скинула капці,
Мені часто здається, що все моє минуле життя було чужим сном. Але сни, які приходили до мене останні кілька місяців, були надто виразними, щоб просто відмахнутися від них
– Ти знову його кликала. Я розплющила очі й побачила Сергія біля ліжка. Він стояв босоніж, у старій футболці, й дивився на мене так, ніби вже давно не