nat

— Мамо, ти поки речі не розкладай. Я вже встигла витягнути з валізи домашній одяг і капці, коли Андрій сказав це вдруге. Спочатку я навіть не зрозуміла, що

Актова зала школи зустріла Марту сумішшю шумних вигуків, гучної музики та задушливого тепла. Людей зібралося багато — випускники різних років змішалися у суцільний гомін. Хтось голосно сміявся біля

Шосе перед в’їздом у село завжди здавалося мені надто довгим і сірим, особливо восени, коли вздовж узбіччя висіла густа туманна пелена. Я дивилася крізь запітніле скло на знайомі

— Доброго дня, проходьте, сідайте, — я показала на зручне крісло навпроти мого столу, не піднімаючи очей від чергової папки. Робота в відділі кадрів великої будівельної компанії навчила

Галина Іванівна стояла біля вікна в передпокої та обережно перегортала сторінки старого пухкого тому – в самому кінці бракувало добрих трьох аркушів. — Мамо, ну навіщо ви знову

Я стояла біля хвіртки і не наважувалася натиснути на клямку. За цим парканом минуло купа років мого спокійного, передбачуваного життя. Я прийшла до чоловіка перепрошувати. Ми не бачилися

Я стояла на ганку будинку подруги Олі, кутаючись у куртку, хоч над дворі була відносно тепла осінь. Натягнула капюшон на самі очі, бо знала, що сусідські вікна виходять

Коли я приїжджала з Італії, в хаті одразу починався якийсь безкінечний рух. Сусіди, далекі родичі, знайомі — всі вважали за потрібне завітати, розпитати про життя, подивитися, що я

Світлана повільно повертала в руках невелику пластикову баночку з кремом, вдивляючись у дрібний, майже непомітний текст на звороті етикетки. Вона вже хвилин п’ятнадцять стояла біля крайнього стелажа у

Прохолодний вечір туманом сідав на асфальт. Оксані здавалося, що ноги в легких черевиках повністю промокли, хоча дощу не було — просто сирість пробирала до кісток. У руках вона