Я сиділа позаду, тому не могла розгледіти його обличчя, бачила лишень очі в дзеркалі, але було вже темно, а спитати чи він не Сашко
Закінчення дня перевершило всі мої сподівання. Плановий похід до стоматолога переріс у лікування і зараз за щокою я не бачила світу. Вирішила, що не буду їхати в тролейбусі
– Усе, не бери до серця, немає – то й немає, купимо інше, зрозуміла? Та й обійдемося якось, – сказав Тарас, бачачи, як засмутилася Олена. – Це все наживне, ходімо до машини. Сніг он який валить, темніє, а дорога важка.
– Тарасе, багажник! Відкрився багажник, зупини машину! – гукала Олена, але вже відчувала, що все пропало. Речі на ходу висипалися з багажника на трасу, і машини, що їхали
Дружина слухала з недовірою. Щось її бентежило: чи то незвичайний блиск в очах, чи дивні – якісь нові інтонації в голосі? Чи те й інше разом?
На роботі з’явилася молода колега. Під час обіду вони опинилися поруч у їдальній кімнаті. І вона раптом взяла й пригостила його тістечком. Чомусь одночасно – розсміялися. Буває таке
Я не знаю, де донька почула про це, може, почула, як ми з чоловіком це обговорюємо, чи сама здогадалася. Я питала батьків прямо чи вони їй щось казали. Але ті запевняли, що ні.
Я не знаю, де донька почула про це, може, почула, як ми з чоловіком це обговорюємо, чи сама здогадалася. Я питала батьків прямо чи вони їй щось казали.
Дивлюся у вікно і бачу Половинку. Чоловіка. Самого. Іде так, ніби кожен крок вартує величезних зусиль. Під ногами слизька каша з листя і болота. Обережність у кожному русі. Тримає щось загорнуте в газету
Перший під’їзд нашого будинку – це їхня територія. Літня пара, яку я ніколи, чуєте, ніколи не бачила окремо один від одного. Вони як один організм на чотирьох ногах.
– Слухай, а може, ти до Микити летів? – продовжував розмову зі своєю знахідкою Тарас. – Він ще чоловік молодий, щойно на пенсію вийшов. Трактор у нього, кому картоплю, кому сіно – всі до нього. І машина в нього є
От тобі й на, Господи милостивий, звідки ж ти звалився на мою голову! Оце так диво! І як ти зовсім не змерз у своїй сорочині тоненькій! Ангеле, оце
Я завжди мріяла, щоб хтось нарешті мене оцінив і розгледів.
Я завжди мріяла, щоб хтось нарешті мене оцінив і розгледів. Наприклад, зайшов новий начальник у наш відділ, глянув на мене уважно і сказав: – Ірино Василівно, ви тут
Відповідь була звичною, але щось у татовому голосі насторожило маму. Вона відклала табель і подивилася йому прямо в очі. – Чому ти йдеш?
Зазвичай це відбувалося в останній день грудня. Тато повертався з роботи рішучий і зосереджений. – Я йду, – оголошував він. – Куди? – запитувала мама, перечитуючи свою улюблену
– Ви мені обидві подобаєтеся. І мені байдуже, з ким залишитися. Вирішуйте самі.
Сашко стояв біля кухонного столу, тримаючи чашку кави, яка вже давно була холодною. Його погляд ковзав між двома жінками – Оленою, його дружиною, і Наталею, його любкою. Обидві
Рідна донька, єдина радість в моєму житті, та, заради якої я на чужині працюю, не сказала мені, що вийшла заміж
Від почутого телефон випав з моїх рук, мене всю трусило. Кинулася вмивати лице, шепочучи про себе: «Як вона могла не сказати, що вийшла заміж?». Так, рідна донька, єдина

You cannot copy content of this page