— Спільне рішення? Ви ставите мене перед фактом. Тепер ти хочеш повторити це, коли мені вже за шістдесят?
Маргарита Степанівна стояла біля вікна і дивилася, як її син з невісткою сідають в машину. Ілона емоційно жестикулювала, а Павло мовчки відкривав машину, опустивши голову. Машина не відкривалася
— Може, воно й на краще. Тут спокійно. Почнеш усе спочатку. Може, ще когось зустрінеш, дітки будуть… — Віра Петрівна почала розкладати рушники у ванній. — Мамо, не треба. Я вже назустрічалася.
Наталія зачинила двері нової квартири і гірко усміхнулася, «нової», подумала про те, що всі переїжджають в надії на нове життя, а вона наче переїхала в минуле. Двокімнатна хрущовка
– Мамо, Оля моя наречена. Ми вже заяву подали. То свекруха так на мене глянула, що я не знала куди дітися.
У нас з нареченим все закрутилося надто швидко, я не чекала, що він мені швидше освідчиться, ніж познайомить зі своєю мамою. На знайомстві в кімнаті була така тиша,
Свекруха прийшла вчасно, бо я не знала, як їй повідомити про те, що вже починало стосуватися її.
Я дивилася на свекруху, в якої тремтіли руки, коли вона це читала. Пригадала, як стільки років і завдяки їй нічого не робила, бо вважала, що мало стараюся, що
Вечеря минула в абсолютній тиші. Оксана дивилася на Ігоря і раптом згадала маму. Та теж так сиділа, коли батько приходив незадоволений. Вона ніби ставала меншою в розмірах, намагалася не дихати голосно.
Оксана пам’ятала, що мама завжди стояла до неї спиною, інколи повертала голову аби кинути чергове зауваження, а далі знову спина і тільки лікті рухаються, як лапи в павука,
Одного разу їй зателефонувала стара знайома з міста, Лариса. — Чула про свого? — голос у слухавці був бадьорий.
Наталя часто завмирала біля вікна старої батьківської хати, вона не могла контролювати ці спогади, що хвилями накочували. Адже тут все починалося і мало завершитися. Це було понад тридцять
— Але він каже… він каже, що я — любов усього його життя! Що ви холодна, що у вас «співіснування заради дітей»!
Світлана лежала в ліжку, обкладена вологими серветками та використаними паперовими хустками. Температура $38,5°C перетворила її життя на розплавлений кисіль. Вона, «фатальна жінка», «гірська квітка» і, як стверджував Ігор,
— Вам треба краще стежити за нею, — сказала вона, кивнувши на дівчинку. — Раз батько дав гроші в магазин, то треба бути відповідальнішими.
Бджола з’явилася нізвідки, напевно, зачепилася за вологу плівку пакування ще на складі або заснула в пелюстках імпортних троянд, поки вантажівка Богдана долала кілометри. Тепер вона мляво повзала по
— Це нісенітниця якась, — відрізала Христина, звертаючись уже до гостей. — Люди гроші дарують, корисні речі. А тут — три ночі в сусідньому районі.
Ірина крутила в руках звичайний поштовий конверт, розглядаючи штамп і акуратно виведений адрес. — Це що, лист? — Олег зазирнув через плече дружини, розв’язуючи краватку після роботи. —
Коли вони нарешті вийшли з під’їзду, Денис навіть не притримав перед Олею двері. Вони важко грюкнули позаду неї. Він ішов до машини швидким кроком, ледь не біг.
Оля піднімалася сходами, тримаючи в руках коробку з еклерами. Сьогодні був особливий день — рівно рік, як вони з Денисом почали зустрічатися. Оля була майже впевнена, що цей

You cannot copy content of this page