fbpx

Так до речі. Звідки ти знаєш, що там мешкає самотній чоловік? – повторив він своє питання вже з іншим відтінком. — Ти що, буваєш у нього в гостях поки я на роботі

Сусіди і сіль.

— Марійко! — покликав із коридору чоловік, ледве переступивши поріг своєї квартири. — Швидше йди сюди. У нас сіль є?

Марія поспішила на поклик чоловіка.

— Яка сіль?

— Звичайна, — відповів чоловік. — Кухонна.

— Тобі навіщо? — Здивувалася жінка. — Пляму на штани посадив?

— Це не мені сіль потрібна. Це сусідці.

— Якій сусідці? — Не зрозуміла Марія.

— Ну, тій, яка живе у квартирі навпроти.

Марійка зробила незрозумілий вираз обличчя.

— Хто живе навпроти?

— Хто хто. Сусідка.

– Але ж там немає ніякої сусідки.

– Як це немає? – здивувався чоловік. — Я щойно йшов, а вона з-за дверей визирнула і питає: «Чоловіче, у вас сіль є?» Я їй відповів, що зараз спитаю у дружини.

— А вона? – Марії стало цікаво.

— А вона знову сховалася за дверима.

— За якими дверима?

— Та тими, що навпроти.

— Дивно.

— А що тут дивного? – чоловік знизав плечима. — Людині потрібна сіль. У нас є?

– Є.

— То віднеси. Якщо вона її дуже потрібна.

— Гаразд.

Марія швидко сходила на кухню, взяла пакет із сіллю, хутко вибігла на майданчик, і почала дзвонити в квартиру навпроти. Кілька разів подзвонила, однак ніхто їй так і не відчинив.

Довелося повернутись назад.

Чоловік у цей час був уже на кухні – заглядав у каструлі та облизувався.

— Ну що, віднесла? — Запитав він.

— Намагалася. Але мені так ніхто й не відчинив. Хоч я й дзвонила кілька разів. Може, ти двері переплутав?

— Ти натякаєш, що у мене щось із головою? – посміхнувся чоловік.

— Тоді чому мені не відкрили? — Запитанням на запитання відповіла Марійка.

— Справді, дивно. – Чоловік замислився. — Куди ж вона поділася? Адже вона там точно була.

— Дивно інше. Звідки вона там взялася? Наскільки мені відомо, у квартирі навпроти мешкає самотній чоловік.

— Звідки тобі відомо? — автоматично спитав чоловік.

Спочатку він спитав, потім схаменувся, бо до нього відразу дійшов глибинний зміст його запитання.

— Так до речі. Звідки ти знаєш, що там мешкає самотній чоловік? – повторив він своє питання вже з іншим відтінком. — Ти що, буваєш у нього в гостях поки я на роботі?

Жінка розгубилася і квапливо відповіла:

— Ні. Я не була там! Чесне слово.

— А звідки, тоді, тобі відомо, що він не одружений? Ти що, подзвонила йому в двері і спитала: «Скажіть мені, будь ласка, дорогий сусіде, а чи є у вас дружина?» — Чи що?

— Та ні! Він сам приходив і питав, чи є у нас сіль?

— Сіль? – здивувався чоловік.

— Ага, сіль, — кивнула дружина. — Знову сіль. Дивно… І я сказала, що є. Зараз дам.

— Що?

— Сіль дам. Тому я й була впевнена, що він не одружений. Бо будь-яка жінка вдома завжди має запас солі.

— Так… Це дуже дивно… — крізь зуби процідив чоловік. — Моя дружина знає про сусіда більше, ніж я…

І тут у Марійки з чоловіком почався справжнісінький сімейний ураган, який хоч і був недовготривалим, але дуже яскравим.

Коли жінка, вся в сльозах, промовила: «Ти що, мені зовсім не віриш?!», чоловік, нарешті, схаменувся, і неохоче сказав:

— Вірю, вірю… Але нам все ж таки треба з усім цим розібратися.

Він рішуче попрямував до дверей, вийшов на сходовий майданчик, і почав злісно дзвонити в двері навпроти.
Дзвонив він довго, але за дверима була лише тиша.

— Але ж вона точно була там! – нервово вигукнув чоловік. — Вона спитала про сіль, і сховалася за двері!

У цей момент він почув, що відкриваються двері ліфта, з якого вийшла та сама сусідка з пакетом у руках.

— Ось! — як ні в чому не бувало, показала вона пачку солі. — Збігала до крамниці. А ви до мене рветесь, так? Вибачте, що я вас потурбувала, — звернулася вона до Марійчиного чоловіка. — Я подумала, що мені потрібно буде дуже багато солі. Краще купити.

— І все ж таки, навіщо вам стільки солі? — З підозрою дивився на неї сусід.

— Так-так. І вашому чоловікові постійно потрібна сіль, — додала зі злістю Марія. — Навіщо? До речі, він вам чоловік чи хто?

— Звісно ж, чоловік — посміхнулася сусідка. — А з приводу солі… Він у мене затятий рибалка. Замучив уже своєю рибою. Ось зараз, знову зателефонував, каже, спіймав багато риби, готуйся, скоро буду. А морозильник у нас маленький. І сіль, як завжди, скінчилась. До речі, може вам потрібна свіжа риба? Ми можемо продати. Дешево. Дуже дешево.

На вечерю Марійка смажила ляща.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page