Так раділа тому, що син нарешті таки одружується і що в мене скоро онук з’явиться, що наперед невістку собі ідеалізувала і донечкою називала. Мій Павло, хоч і гарний з лиця, але і мовчун і буркотун, тож дівчата поруч нього не затримувались, а от Оля аж заміж за нього вийти погодилась. Однак, не прожили ми і року разом, як я за голову узялась і вже не знаю, що то мені робити.
Син у мене один і він для мене найкращий, але я реалістка і добре бачила, що з таким характером навряд яка панянка погодиться з ним жити. Сама інколи ледь витримувала його вічне бурчання невдоволене, а що вже казати про чужих.
До 32 років він холостяком проходив. Я вже й не мала надії на те, що колись він ожениться і що дасть мені Бог онуків своїх на руках потримати. Однак, доля таки змилувалась над нами і з’явилась у нього Ольга.
Оля мені і милою і доброю видалась при знайомстві, тож я їх одразу почала просити жити до себе. Ну а куди йти, та й навіщо, якщо маєш квартиру на чотири кімнати?
Таки перше враження було вірним і невістка моя була дуже хорошою, але до того всього ще й дуже акуратною. Аж занадто, скажу вам. Знаєте, я мохами не заростаю і пилом не припадаю, але щоранку і щовечора підлоги не мию, як і вікна. А от для Ольги чистота – об’єкт поклоніння і ціль життя.
Встає о шостій ганчірку до рук і давай на колінах по всій квартирі підлогу намивати. Все вона тре і все натирає. Пилосмок спочинку не має, як і машинка пральна. Не дім у мене тепер – музей.
Скажете, що мені пощастило, але я так не думаю, бо коли серед ночі твоя невістка на восьмому місяці люстру миє, то радості ти ніде знайти не можеш. Вона мені нічого не каже, але я себе відчуваю не комфортно від того, що щось не так можу зробити, чи не туди покласти.
Господи, та я розслабитись не можу бо як тільки з ліжка встану, то Оля за мною одразу ж поправляє покривало. Все у неї під лінієчку, все рівно, навіть напроти світла пил не літає, бо де він має узятись у такому стерильному приміщенні?
Поїхала я до мами своєї жаліюсь, а вона вислухавши радить розїхатись.
— Павлові з нею добре? Вони щасливі? То чого ти оце хничиш? Радій, доню. Лячно тобі одній залишатись, то продай свою квартиру і придбай дві окремих для вас, але щоби поруч були. Ото і буде тобі щастя і не сама і не в музеї під наглядом невістки. Бо як онуки підуть, то буде тобі ще важче. Уяви, якщо вона біля себе і чоловіка така, то що буде коло маляти?
От я приїхала і не знаю, як тепер бути. Слухати маму? А чи не треба таке гарне житло втрачати? Можливо, то я себе накручую і з часом я звикну?
Як думаєте, у мене вийде?
Головна картинка ілюстративна.
