Так склалися обставини, що нам довелося жити з батьками чоловіка. Ми раніше квартиру орендували, але щойно я відчула, що при надії, ми зрозуміли, що на зарплатню чоловіка не потягнемо усе поки. Тож хотіли того, чи ні, а мусили переїздити. У свекрів двокімнатна квартира але в новобудові. Місця вдосталь, я вважала, аж поки ми не переїхали.
У свекрів двокімнатна квартира сорок квадратів. Досить простора з двома санвузлами і балконом в усю стіну. Коли ми зрозуміли, що виходу немає і треба жити із батьками чоловіка я не дуже через це переймалась, адже розуміла, що місця всім нам вистачить, навіть малюка речі нікому не заважатимуть.
Я вже все собі в голові розпланувала, ми з чоловіком обговорили, що де і як буде, але щойно ми переїхали, як на мене очікувало розчарування – нам найменша кімнатка дісталася нам. Свекруха принципово не хочевіддавати нам більшу, хоч розуміє. що в нас буде поповнення скоро.
Кімната настільки маленька, що там нічого з того, що ми собі розпланували просто не поміститься. Ну ліжечко, ну комод ще поставимо, а шафу дитячу куди?
Я навіть не знаю, де розмістити все потрібне для майбутньої дитини. Я б хотіла ще дещо купити згодом, типу ігрового комплексу спортивного з гіркою і драбинкою, але розумію, що ставити його нема куди.
Свекруха каже, що вони заробляли на цю квартиру так довго не для того, аби її нам віддати. Але ж ми про це й не просимо. Нам лиш більшу кімнату. аби зручно розміститись і все.
А нещодавно свекруха ремонт у своїй кімнаті капітальний почала, бо вони поки жили у тому що від забудовника був. Нам так прикро стало. Не в нашій, де скоро онук їхній з’явиться, а в своїй.
Я з мамою не раз уже своєю говорила і вона теж вважає, що свекри не праві, але вони цього просто не розуміють.
Нам же не на постійно, а на певний період поки я не вийду на роботу, аби ми могли винаймати окреме житло.
От скажіть, хіба ж так можна?
Ви б могли спокійно спати у хоромах знаючи, що ваш син і онук не мають де нормально розміститись?
02,05,2023
Головна картинка ілюстративна.
