Так закрутилась на кухні, що й не помітила як час сплинув, а коли отямилась на годиннику була восьма. Добре, що чоловік додому повернувся, так я швидко перевдяглась і побігла до мами за подарунками. Ішла і не могла стримати посмішку, все ж не дивлячись ні на що, а здійснили мрію дітей, до дня їхнього народження все ж придбали їм по електросамокату. Проте, коли я хотіла їх у мами забрати, то виявилось, що подарунків уже немає.
Як би мені не було важко, я вирішила влаштувати дітям справжнє свято адже цьогоріч моїм двійнятам по п’ятнадцять років виповнюється. Ми з чоловіком залізли у борги, але змогли таки заздалегідь купити омріяні ними подарунки. Відзначати хотіли в суботу, а щоб діти не бачили що саме ми їм подаруємо, то відвезли самокати до мами, там я їх і сховала. Я й не думала, що з ними може щось трапиться.
І тут приїхала мамина сестра, щоби показати своїм онукам столицю. Жила вона у моєї мами, адже та добровільно розмістила їх у себе. Не знаю, що там у них трапилося, але мама раптом дістала подарунки, які я приготував для моїх дітей, і подарувала онукам своєї сестри.
— Вона мені і міксер і телефон новий і одяг для твоїх дітей привезла. Я ж мала їм щось подарувати, незручно виходило – до мене з повними руками а я не маю нічого. Ну я й згадала, що там ти залишала якісь самокати – виправдовувалася мама.
– Ти знаєш, скільки ці “якісь самокати” коштують? Чи не надто дорогі подарунки для чужих дітей з огляду на те, що їх купувала я, а не ти?
Коли мама дізналася про вартість то лиш пальцем біля скроні покрутила. Мовляв, нащо при нашому достатку скромному розорятись на такий дорогий “непотріб”.
— що вже зробиш, – каже мені спокійно так, – Є, як є. Ну скажи, що пізніше щось на подарунок для них придбаєш. Коротше викрутишся якось.
Чоловік дар мови втратив, коли почув як усе обернулось. Ми терміново поїхали у найближчий торговий центр і узяли в кредит точно такі ж самокати, адже за хороші оцінки ми обіцяли їх дітям.
А мама моя тепер зі мною спілкуватись не бажає. Бачте, їй не сподобалась моя реакція і те, що чоловік мій сказав їй повернути вартість втраченого.
— Як вони вам так треба, то подзвони до тітки і скажи хай поверне, якщо совість тобі дозволить. Здійняли бучу на порожньому місці – й досі не розуміє ситуації мама.
А я вважаю, що маю право обурюватись. Хіба ж можна так робити?
06,03,2023
Головна картинка ілюстративна.
