Невже таки прозріли? Неймовірно, але потрібно було так багато часу, аби в рф нарешті зрозуміли – “залізну” стіну довкола їхньої держави безповоротно опущено.
Нещодавно директор департаменту зовнішньополітичного планування МЗС Росії Алєксєй Дробінін заявив, що епоха співпраці РФ із Заходом завершена й настав час позбутися ілюзій та зрозуміти, що повернення до ситуації до 24 лютого у відносинах з Європою та США не буде.
Відповідне повідомлення оприлюднила “Європейська правда”.
Так Дробінін висловився у статті для журналу “Международная жизнь”. Цікаво, що цю статтю поширило й російське МЗС.
Цитуємо:
“Незалежно від тривалості та результату (вiйни в Україні) вже зараз можна констатувати, що тридцятирічна епоха загалом конструктивної, хоч і небезпроблемної співпраці із Заходом безповоротно завершена”.
Також Дробінін повторив давно відомий наратив для внутрішнього “ринку” слухачів. За його словами рф “вступила у гостру фазу” протистояння з “агресивним” альянсом недружніх держав:
“Зрозуміло, що повернення до ситуації до 24 лютого у відносинах із країнами Північної Америки та Європи не буде… Росія вступила в гостру фазу єдиноборства з агресивним альянсом недружніх держав на чолі зі США. Мета противника – завдати нашій країні стратегічної поразки, усунувши її як геополітичного конкурента”.
Ну що ж, подібні висловлювання про “агресивний” Захід, який “спить і бачить” аби знищити рф не перші в новітній історії. Схоже, політичним діячам рф навіть свого вигадувати не потрібно, досить узяти висловлювання “великих” політиків Радянського минулого. От тільки усі ми знаємо до чого все це призвело.
Хоча в рф, схоже, історію розуміють по-своєму.
03,08,2022
Головна картинка ілюстративна з вільних джерел.
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся