Мама у мене красива. Їй скоро виповниться сорок років, а виглядає вона на двадцять п’ять, не більше. Це дивовижно. Я не розумію, як їй вдалося так добре зберегтися. У неї завидна талія, – шкіра ніжна, шовковиста, а на обличчі жодної глибокої зморшки. Коли ми йдемо поруч, я відчуваю, що чоловіки звертають увагу на неї частіше ніж на мене. А мені недавно виповнилось вісімнадцять.
Живемо ми в новому районі, і у нас пристойна двокімнатна квартира. Нас тільки троє, мама, я і мій улюбленець, королівський пудель Бой. Тато подарував мені його цуценям, коли я перейшла у восьмий клас.
Тато з нами не живе. Він залишив нас давно – коли я ще вчилася в третьому класі. Пам’ятаю, як тоді я ревіла і хотіла, щоб він взяв мене з собою. Але зараз все добре, звикла. У тата вже інші діти і інша дружина. Але я нікого з них не знаю. І знати не хочу. Звичайно, крім тата.
На тата я не серджуся. Я стала дорослою і тепер розумію, що така людина, як тато, ні за що не зможе жити під одним дахом з жінкою, яку більше не любить. Тим більше, з такою примхливою і образливою, як моя люба матуся. Між іншим, вона до тепер на нього ображається, ніяк пробачити не може.
Вони іноді зустрічаються. Правда, рідше, ніж мені б хотілося – тільки якщо по якійсь невідкладній справі. При зустрічі мама розмовляє з ним сухо, неприродно, зверхньо і гордовито, а потім, коли він іде, замикається у себе в кімнаті і плаче.
І ось настало літо. Це літо я, напевно, ніколи вже не забуду. Зі мною стільки всього сталося.
Я вперше все літо провела вдома, і нікуди не виїжджала. Мама збиралася у відпустку на море, а я відмовилася. Сказала, що не хочу смажитись майже цілий місяць на сонці. Але якщо казати правду, то це було не головне. Просто мені хотілося побути одній, без опіки.
За три дні до від’їзду, вона почала з ранку до ночі вчити мене, як я повинна себе поводити, що робити і, особливо, чого не робити. У міру наближення до терміну від’їзду страх за мене зростав і зростав. Буквально за годину до виходу з дому мама не витримала і почала дзвонити своєму давньому приятелеві і просила його, щоб він наглядав за мною.
Цього приятеля звали Максим. Він працює з мамою. Я знала, що вона до нього небайдужа, і здогадувалася, що сам Максим закоханий в неї. Напевно, тому вона в ньому не сумнівалася, думала, що він надійна людина і охоче зробить їй цю невелику послугу.
Максим дійсно виявився на рідкість відповідальним. У перший вечір, як тільки я залишилася одна, він подзвонив мені і примудрився зіпсувати настрій. Намагався жартувати, хвалив мій голос і клявся, що не дасть мені нудьгувати. Господи, ніби я нудьгувала!
Тепер у квартирі був мій улюблений художній безлад. Це ж мрія – свобода, спокій, тиша, ніхто тебе не смикає, і не пиляє, і цілий день роби, що хочеш. Здавалося, доля пішла мені назустріч.
Не пам’ятаю, на другий чи третій день, вигулюючи Боя, я розговорилася з сусідкою по під’їзду, з якою ми раніше навіть не віталися. Це була досить приємна дівчина з шикарними довгими ногами. Вона в університеті – закінчила перший курс. Ми поговорили з нею напевно з дві години і, судячи з усього, сподобалися одна одній. Я відразу виклала їй, що мама моя в від’їзді і я зараз сама собі господар. В такому випадку, сказала вона, чому б тобі не поїхати зі мною до моїх друзів; посидимо, послухаємо музику, у нас там цікаво. Я з радістю прийняла її запрошення.
Перший раз мені здалося у них все дуже незвичайним і цікавим. Спочатку я всьому дивувалася і вела себе як остання боягузка. Вони всі такі начитані, впевнені, вільно говорять про що завгодно.
Мені було якось незвично, я ніколи нічого подібного не бачила. Гарна сучасна музика, вино, фрукти, всі цілуються, дозволяють будь-кому себе обіймати і танцюють хто як хоче.
До мене моментально прилип гарний хлопчик. Він був милий, уважний і розумів, що я хвилююся. Потім він провів мене до дому і ми домовилися ще про зустріч.
Після моїх шкільних кавалерів цей нагадував мені тата. Серйозний, розумний, впевнений в собі. Він приїжджав до мене кілька разів. Завжди поводився мило і інтелігентно. Він мені сподобався, і я дозволяла йому багато чого, що ще нікому, не дозволяла. Але потім сталося незрозуміле. Після кількох таких зустрічей, коли я вже по-справжньому закохалася, він раптом зник. Просто пропав. Він кинув мене, не пояснивши чому. Це був важко. Я не знала, що й подумати. Тепер я здогадуюся, в чому справа. Я була ще зовсім дурненькою. Я щиросердно зізналася йому, що в мене до нього ще нікого не було і мені трохи страшно …
Ось тоді я відчула, що мені не вистачає мами. Мені так багато хотілося її запитати та розповісти. Я ходила з кімнати в кімнату, не знаючи, куди себе подіти. Спасибі Максиму – він дзвонив кожен вечір, і це була все-таки втіха.
Через два дні я сказала собі: досить, час летить, і не треба даремно киснути. Я знову почала їздити з сусідкою до її друзів.
Мій кавалер там більше не показувався, і у мене з’явилися нові хлопчики. Я зрозуміла, що досить приваблива, і тепер користувалася цим як могла, але стала обережнішою. Стрімголов вже не кидалася на шию першому зустрічному. В цей час на моїй поведінці вже починав позначатися вплив мого «опікуна» якого призначила мама.
Постійні розмови по телефону зробили свою справу – Максим почав до мене приїжджати.
Йому було, як і мамі, близько сорока. Якось він сам зізнався, що справді безнадійно закоханий в мою маму, вже більше десяти років. Це через неї він так пізно одружився, в тридцять п’ять років. Незважаючи на це, він говорив, що обожнює свою дружину і двох своїх маленьких хлоп’ят. Максим чоловік з спортивною фігурою, та приємними манерами. Не дуже гарний, я б навіть сказала, зовсім негарний, але надзвичайно розумний.
Спочатку я відчувала з ним себе трохи напружено, він, до речі, теж. Але дуже швидко ми з ним подружилися. Я навіть починала скучати, якщо він не дзвонив або не приїжджав.
А одного разу він ніжно обійняв мене. Я більше нічого не чула і не бачила, мої ніженьки стали ватними. Я тремтіла і не розуміла, що зі мною. Навколо все пливло, крутилося. А він щось шепотів мені на вухо, і зробив те, що йому ніяк не можна було робити.
Мама приїхала в самий розпал нашого роману – це було так недоречно. Бадьора та весела. Засмага їй дуже личить, і вона це прекрасно знає.
Але я, даремно хвилювалася. Вона думками була ще біля моря, і нічого не помітила.
Максим приїхав відзвітувати за мене. Вони сиділи з мамою на кухні і тихо розмовляли. Оскільки це стосувалося мене, я безсоромно підслуховувала.
– Макс, ти не уявляєш, яка я тобі вдячна. Ти просто врятував мене, так-так, не сперечайся, врятував. Вона ж ще зовсім наївна дитина і нічого не розуміє -ти помітив? Її міг обкрутити якийсь негідник. А що? – цілком могло бути. Що б я тоді робила?» – сказала мама.
– Ти чарівна. Але не варто так мені дякувати. Повір, мені це було зовсім не важко. Може сходимо кудись? – відповів Максим. – Макс, ти чудовий, такий добрий та хороший, – сказала мама, – ти справжній друг.
Читайте також: Ой газдиньки ну яка ж смакота: ліниві хачапурі на кефірі всього за 10 хвилин
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
