— І що ви всі на мене вовком дивитеся? Теж вважаєте, що я неправа? – Запитала Наталка.
— Права, не права… Можна було інакше вирішити все. Ти й аванс забрала, і решту не оплатила, і торт, виходить, поцупила, — відповіла їй моя мама. — Ти не чужу людину образила, розумієш? Галочка – моя хрещениця, ми з її мамою тридцять років дружимо! Як я їм у вічі після твоєї витівки дивитися повинна?
— А я, значить, чужа людина? Нагадаю: я дружина вашого сина!
— Це не дає тобі права на таку поведінку.
Наталка щось пирснула собі під ніс і вийшла з кухні, побубоніла в передпокої, а потім грюкнула вхідними дверима. От і поговорили.
Все почалося з торта на день народження батька Наталки, він тесть мого старшого брата. Брат запропонував Наталці замовити торт у Галі. Галя – моя найкраща подруга, ми з нею знайомі, скільки себе пам’ятаю. Вона та її мама, можна сказати, невід’ємна частина нашої родини. Ну і моя мама є хрещеною мамою Галки, гадаю, всі вже це зрозуміли.
Раніше Галка працювала у кондитерській, а як вийшла у другий декрет, захопилася виготовленням тортів на замовлення. Ми всією сім’єю тільки у неї торти купуємо, всім друзям та знайомим Галю радимо. У неї на кухні стерильна чистота, а тортики тануть у роті.
Наталка за порадою мого брата зробила замовлення: бісквіт, начинка, оформлення. З оформлення — кремові трояндочки та цукровий папір із надрукованим написом. Наталя відправила передоплату, 500 гривень, ця сума включала доплату 100 гривень за цукровий папір, оскільки Галка з нею не працює, звертається до своєї знайомої.
Торт готовий, Наталка дорогою на день народження батька за ним заїхала. Вона мала доплатити ще 700 гривень і забрати торт. Але все пішло не по плану через напис на папері: у фразі «Улюбленому татусеві дорогому чоловікові» не було коми або букви «і». І Наталка причепилася, влаштувавши концерт.
Галя пропонувала все швидко виправити: забрати папір, прикрасити торт фруктами і ягодами, гроші за папір, 100 гривень, вона пообіцяла повернути. Наталку це не влаштувало: вона вимагає повернути передоплату і безкоштовно віддати їй зіпсований торт. Слово за слово, Наталка пригрозила Галці скаргами, та славою у соціальних мережах.
У Галі це був перший конфлікт із клієнтом. І особливо прикро, що цим клієнтом стала наша невістка, про яку ми завжди добре відгукувалися. Я частково розумію, чому Наталка з’їлася: вона навіть у листуванні завжди пише без помилок, якщо є одрук чи помилка, то редагує повідомлення. Але влаштувати таку бучу через відсутність коми?
Я тоді одразу зателефонувала Наталці, сказала, що так не робиться: вона абсолютно нечесно забрала передоплату і не віддала решту, але торт забрала. Не підходить торт – не приймай, залишай кондитеру, забирай свої гроші. Забрати все собі це просто нахабство.
Мама, звісно, теж стала на захист Галі. Брат між двома вогнями: з одного боку — подруга дитинства, з іншого — дружина. Брат оплатив торт, перевів усю суму Галі, Наталка про це не знає.
Наталка аж до нас приїхала, щоб з’ясувати, чому її всі осудили, адже вона мала рацію в цій ситуації.
Та де там права? Не сподобався торт – не бери? Кожен при своїх інтересах лишиться: Наталка при грошах, Галя — при торті.
Те, що брат оплатив замовлення, не скасовує вчинку його дружини. І колишнього доброго ставлення Наталка нехай не чекає.