“З Росії із теплом”, саме під такою назвою стартувала акція яку проведуть у всіх російських будинках та культурних центрах у Європі.
Відповідну інформацію державне відомство повідомило у своїх офіційних акаунтах у соцмережах. Про це пише видання Вінігрет.
Ось, як там пояснили “потребу” проведення такої акції:
“В умовах, коли температура на вулиці і, що набагато важливіше вдома, неухильно падає, Російські будинки та культурні центри в європейських столицях відчиняють свої двері для всіх.
Поки ціни на газ та електрику залишаються високими, центри працюватимуть як пункти обігріву. Тут завжди можна буде випити чаю, підзарядити телефон, подивитися кіно, а для дітей показуватимуть мультфільми.
Тепло в будинках і людське тепло від Росії — те, що потрібно європейським сім’ям, що мерзнуть”.
Більш того, там не тільки “замерзаючу Європу” рятувати зібрались, але й довести, що росія насправді “прекрасна країна” і саме центри, які “поза політикою” допоможуть у цьому:
“Гуманітарна акція Російських центрів культури повинна продемонструвати нашу традиційну гостинність і відігріти серця замерзаючих європейських сімей. Російські будинки поза політикою”.
От тільки на кого розраховані подібні “казки” і досі не зрозуміло.
23,10,2022
Популярні статті
- Мені було завжди тяжко слухати, як свекруха шукає в мого сина риси Андрія. Їх там просто не могло бути і я з кожним днем все чекала, коли вона це побачить
- Просто не розумію, чому батько не сказав мені, що у нього такі неприємності? Все можна було б вирішити і швидше, і з меншими затратами душевних сил
- Свекруха може тримати на руках старшу онучку, відвернутися від моєї доньки і жартувати: «Ми зайняті, а третій тут зайвий». Це дослівна цитата, яку моїй донці сказала бабуся
- Звичайно, що я їй не допомагала по доброті душевній. Я що їй родичка чи донька? І не треба мені про мораль. Ми всі живі люди і маємо розуміти, що вік у нас короткий, а доглядати на схилі літ комусь треба. То чого б і квартиру не переписати, як на те пішло
- Якось чоловік мене обійняв, зарився носом в моє волосся і прошепотів: «Як добре, що ти мені пробачила.». «Як добре, що ти не бачиш мого обличчя зараз», – подумала я з усмішкою