Телефон від самого ранку не замовкає. телефонувала вже моя мама, сваха і навіть сестра мого чоловіка колишнього. Кожна мені розповідає наскільки я не права і говорить, що так робити не можна, особливо потішили слова: “Подумай про дітей”. А я про кого думаю, шановні. Мені тридцять шість, то що маю замкнутись у чотирьох стінах і судна носити, чи як?
Заміж я вийшла у двадцять років. Семен був значно старшим за мене, уже мав за плечима невдалий шлюб. Він був фермером, мав свій сад і кілька парників. Свою продукцію по всій Україні продавав, і саджанці і квіти і городину.
Я одразу сказала, що до того всього хисту не маю, то Семен після шлюбу сам отим усім займався. Моєю ж справою був будинок і діти. У нас один за одним, два сини з’явилось на світ. Тож я дітьми і домом займалась, а чоловік мій нас забезпечував.
Жили ми дуже гарно і разом усі об’їздили мало не всю земну кулю. Сини у місто вчитись пішли, я не хотіла,аби вони закінчували сільську школу, а в місті, там і гуртки і репетитори. Вони у мене обоє спортсмени і на змагання навіть міжнародні їздять.
Все було добре рівно до червня цього року. Однієї ночі, коли я вже міцно спала в своєму ліжку пролунав дзвінок мого мобільного. Я дуже здивувалась, адже це була друга ночі і номер був незнайомим. кілька разів скидала, аж поки мене не набрав чоловік.
— Доброго дня, вибачте це з районки вас турбують. Вашого чоловіка до нас привезли годину тому. Приїдьте будь-ласка.
Я сіла в машину і як була в халаті помчала туди. По дорозі мало не посивіла, адже толком мені ніхто і нічого не пояснив: “він живий”. ото все що вдалось дізнатись. дітям подзвонила, вони мене вже на під’їзді зустріли.
Чоловіка я так і не побачила, але спеціаліст у фарбах мені розповів його стан. нічого хорошого, чи обнадійливого не було. Семен можливо виборсається, але навряд коли повернеться до минулого активного способу життя.
— Будемо сподіватись, що хоча б говорити зможе. – сказав мені отой чоловік у білому халаті. Уже мав іти, але повернувся і віддав телефон чоловіка, – Ось, мало не забув.
Я узяла телефон список усього що було потрібно і побігла в аптеку. Корли я поверталась на телефон чоловіка прилетіло сповіщення про те, що я розплатилась карткою, я поглянула на екран і отетеріла. Мусила зупинитись чим здивувала свої хлопців.
Справа в тому, що окрім сповіщення на екрані було відкрито ще й переписку в одному із чатів. коли я прочитала те що там було написано, мала сама на ой світ не пішла.
Мій чоловік мав іншу і в них на сьогоднішній вечір були великі такі плани. Судячи із переписки, зустрічались вони досить таки давно і та інша, то його перша дружина. останнім повідомленням мого чоловіка було: “Я під під’їздом, люба, відчиняй”.
У районку я так і не повернулась. Уже пів року я живу в Болгарії з хлопцями своїми. тут я змогла винайняти житло, працюю за фахом. Зараз триває розділ майна і я сподіваюсь, що зможу придбати тут будинок.
Мій телефон спокою не має, уже який місяць. Моя мама, свекруха, сестра Семена, кожна із них вважає. що має право зателефонувати і розповісти наскільки я не права у цьому житті. Вони вважають, що я повинна повернутись і догледіти свого чоловіка.
Але я збираюсь цього робити і вважаю, що маю на це повне право. Хіба ні?
Ви б як вчинили на моєму місці? Простили б таке?
Даша М.
18,03,2023
Головна картинка ілюстративна.