fbpx
Події
Тепер ми житимемо по-іншому, по-новому! Якщо твоя мама Галина Петрівна краще знає, як нам жити, то тепер ми житимемо лише за її правилами!

— Дашуню, а чому це ти в котлети не поклала сирої картоплі? Моя мама завжди картоплю кладе, в неї виходять такі смачні і ніжні котлети!

— Даш, а чому ти постільну білизну не гладиш? А ось моя мати завжди так робить!

— Даринко, а моїй мамі взагалі дуже не подобається твоя подружка Наташа. Вам не треба із нею спілкуватися!

Це я постійно чула від свого чоловіка Валентина. Ох, як же мені набридло все це слухати.

Саме тому я вирішила вживати активних дій: хоче маму – матиме!

– Любий, я все зрозуміла! Тепер ми житимемо по-іншому, по-новому! Якщо твоя мама Галина Петрівна краще знає, як нам жити, то тепер ми житимемо лише за її правилами! – Сказала я своєму чоловікові і ніжно його обняла.

— Валюшо, я зараз буду постільне гладити, а ти винеси килим і гарненько його вибий!

– Навіщо? Адже я його пропилососив годину тому! – Здивовано запитав у мене мій чоловік.

– Як навіщо? Твоя мама вважає, що пилосос не може весь пил із килима прибрати! Давай, не лінуйся! Нам треба слухатися порад твоєї мами! Вона завжди так робить!

— Любий, одягни, будь ласка, штани! На вулиці сильний мороз! Ну то й що, що в тебе на роботі тепло? Не спаришся! Зате надворі холодно! А так ти не замерзнеш, коли чекатимеш автобус! Твоя мама сказала, щоб ти обов’язково їх носив! Адже не дарма ж вона їх тобі купила!

— Я сказала твоїй мамі, що ти збираєшся цими вихідними на зимову рибалку їхати! Твоя мама категорично заборонила мені тебе відпускати! Так що ховай вудки! Ти нікуди не їдеш! Ми не засмучуватимемо твою маму! Вона краще ж знає!

— Валентин, ми тут з твоєю мамою все обговорили, порадилися і ми вирішили, що нам пора ставати батьками! Твоя мама дуже хоче стати бабусею!

— Стривай! Але ж це таке важливе питання! Чому ти зі мною не порадилася?

– А навіщо? Якщо твоя мама краще все знає, то ми так і робитимемо! — мило посміхаючись, повідомила я свого чоловіка.

Він глянув на мене дуже уважно, а потім видав:

— Досить з мене мами. Я, що дитина мала? Та й ти уже доросла, самі знаємо, як потрібно. Запам’ятай: у моєму домі більше про мою маму згадуватимемо лиш якщо тій щось потрібно буде. Усе, край!

Він голосно ляснув дверима і вилетів із хати. Я лиш посміхнулась тихцем. Тепер і котлети смакуватимуть і постільне не потрібно буде прасувати, та й подруга моя уже нікого не цікавитиме.

04,10,2022

Головна картинка ілюстративна з вільних джерел. Колаж.

You cannot copy content of this page