Сусідка моїх батьків піддалася на умовляння дітей та продала будинок. Гроші розділили між синами, а Тетяна Іванівна тепер кочує від одного сина до іншого. Звичайно, вона про своє рішення пошкодувала. Тим паче Андрій живе в одному місті, а Ігор — в іншому.
Мої батьки її попереджали, що вона робить помилку, позбавляючи себе власного кута. На той момент у дітей було вже своє житло, тож гострої потреби у продажу батьківської нерухомості не було. Л
Якщо спочатку Тетяні Іванівні вистачало здоров’я і сил на часті переїзди, але потім і бажання не було. Жити по черзі в різних будинках — ще випробування на міцність.
Нещодавно вона гостювала у моїх батьків. Тетяна Іванівна розповідала, що жила півтора місяці в Андрія, тепер повертається до Ігоря. В Ігоря їй живеться краще, адже там приватна оселя та окрема кімнатка. Та й жінка у нього хороша, яка розуміє і підтримує. Проте завжди жити у молодшого сина не може — його це напружує, хочеться тиші та усамітнення.
Невістка старшого сина просто не може бачити свекруху у квартирі. Навіть онук ігнорує бабусю. Їй виділили розкладачку , але окремої кімнати немає – живе у всіх на очах. Андрій із дружиною часто їздить на дачу, але маму із собою вони не беруть. Продукти купує кожен собі.
Увечері Тетяна Іванівна не підіймається з розкладачки, навіть, адже невістка господарює. Вона до свекрухи словом обмовитися не хоче, тому родичка почувається зайвою. Часом їй доводиться вечерю на батареї розігрівати, щоб із Вірою не перетинатися.
– А якщо ти занедужаєш? Якщо ти вже не зможеш поневірятися по чужих кутах? Що буде? – Запитує її мама.
— Та бувало вже таке. Андрій викликав мені спеціаліста, почекав, щоб я трохи прийшла в норму, і відправив до Ігоря.
— З кожним роком все важче, та й здоров’я ніхто не поверне. Настане такий час, що ти вже не зможеш валізи за собою возити. У нашому віці треба думати про старість. Де ти дні доживатимеш?
— Якби я думала про це раніше… Ви думаєте, що я знала про те, що непотрібним тягарем стану для рідних дітей? Я дуже жалкую, що послухала їх, але назад дороги немає. Щоб купити житло, грошей немає, тож і шукаю собі п’ятий кут у чужій квартирі.
Тетяна Іванівна не знає, де знайде останній спочинок. Може, і в будинок для людей похилого віку відправлять — там хоч доглядатимуть, бо в рідних дітей часу на маму немає. Отак тепер поневіряється бідна жінка, яка хотіла дітям догодити.
Головна картинка – pexels.
