Моя знайома дуже спритна жінка з твердим характером. Жила вона весь час з сином, але тут в їх спільній квартирі з’явився ще одна людина, яку син дуже любить і цінує – молода дружина, а знайома вважає чужою і неприємною людиною, тобто невісткою.
Я не буду розповідати про всі складнощі, які є між свекрухою та невісткою, коли вони живуть разом. Тут мова піде про інше.
З перших днів спільного життя стосунки не складалися, і дружина надихнула свого чоловіка діяти.
– Мамо, тепер у мене є дружина, так що доведеться продавати нашу квартиру, поділити гроші і роз’їхатися, – поставив син свою матір перед фактом. – Ми візьмемо іпотеку, а тобі спробуємо купити однокімнатну, десь за межею міста.
– Або можеш кредит взяти, щоб мені віддати половину вартості квартири, – син, побачивши розгубленість на обличчі жінки, вирішив запропонувати ще один варіант. – Тоді зможеш тут далі жити.
– Синочку, але як я … – розгублено промовила моя знайома, – Ми ж півжиття з твоїм татом пропрацювали на заводі, стоячи в черзі на цю квартиру. Як же я в такому віці буду кудись з’їжджати? До того ж біля будинку поліклініка. А хіба мені хтось дасть такий кредит з зарплатою майже мінімальною?
Але син продовжував наполягати на своєму. Навіть розумні доводи матері про те, що з дружиною у них буде спільна квартира, а потім буде дитина і раптом відношення не складуться, то йому доведеться перебиратися до неї в комуналку, ніяк не вплинули на сина.
Спільне проживання з кожним днем ставало все більш нестерпним. Тоді знайома вирішила ризикнути всім і з’їхала з їх спільної з сином квартири.
Тільки молодята стали радіти раптовій свободі, як до них в будинок заявилися не надто доброзичливі люди і з порогу почали вимагати від сина і дружини звільнити рівно половину квартири, адже це тепер їхня власність.
Синові швидко дійшло, що його мама продала свою частину і він помчав до суду, щоб скасувати угоду, адже за законом він мав перевагу на право придбання частини.
Однак там його чекало тільки розчарування. Його мама мала прекрасну подругу, а її син був юристом. от він і допоміг жінці обійти це правило і фактично продавши свою частину квартири залишитись її власницею.
Жінка підписала договір про довічне утримання і за цим договором частина її квартири перейшла у власність тих людей.
Знайома придбала однокімнатну квартирку на околиці, але в хорошому стані і в зручному районі. Син пожив трохи у власній квартирі де доводилось знаходити спільну мову з чужими людьми і з’їхав. Все ж ставити свої умови матері легше ніж досить таки неприємним новим власникам.
Не знаю, можливо він і продав свою частку, а може там ще триває тяганина, але моя знайома ні про що не шкодує. На сина надії після його слів у неї не було і так.
Хто знає, можливо вона по своєму і права.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
