Тільки я хочу зробити в житті якийсь важливий крок, як тут як тут мама: «Доню, нічого не роби, бо мені такий страшний сон снився»
Звичайно, що я спочатку не звертала на такі слова увагу, але й зламаний годинник двічі в день показує правильну годину і бувало таке, що мої поїздки, чи покупки призводили до халепи і тоді вже мама говорила:
– Ти бачиш? Я тебе попереджала. А ти мене не послухала і тепер маєш отакі наслідки! І хто тобі винен?
Я ніяк не можу їй пояснити, що це звичайний збіг обставин. Але вона й далі на своєму – нічого подібного, то їй Ангел-охоронець через сон каже, що робити.
А я за собою помічаю, що коли нічого їй не кажу про якісь важливі справи, то їй нічого й «не сниться». А як тільки скажу, то одразу вже й сон і обов’язково поганий.
Але одного разу стався зі мною такий випадок, що я собі його не до кінця змогла пояснити.
Я готувалася до дуже важливої зустрічі – мене або мали підвищити або я сама піду з тієї роботи. Та посудіть самі – працюй мов віл, а ні зарплатні гідної, ні просування по службі. І от я вирішила, що піду і поговорю з директором, що або я маю якісь привілеї стосовно посади, або я піду шукати іншу роботу.
І ось сказала про це мамі, бо шукала в ній підтримки. Але замість того одразу почула, що я нічого не доб’юся, бо не вмію себе подати:
– Вічно прийдеш з тим хвостиком на роботу та в штанях і ота твоя безрозмірна клітчаста чи то сорочка, чи то що… Як тебе отаку візьмуть на керівну посаду? Людина має відповідно виглядати, відповідно до тої посади, яку вона хоче зайняти.
– Дякую, мамо, за моральну підтримку. От вмієш ти це робити – ніхто в тебе цього не забере! А такий стиль одягу вже вся Європа носить, лиш ти зі своїми шпильками …
– Бо я життя бачила, не те, що ти!
Отак ми розійшлися і я майже всю ніч не спала від хвилювання, бо вже й промову склала, вивчила і ще й треба з інтонацією розказати. Далі треба подумати що одягнути і чи справді не послухати маму? На ранок ледве очі закрила, як вже будильник дзвонить, що пора вставати.
І тут як тут мама на додачу:
– Доню, мені приснився повний сон…
Я роздратовано кинула слухавку, бо й так не встигала.
І ось тут я повела себе дуже не типово: нафарбувалася, вдягла вузьку спідницю, підбори і ще й волосся вклала в об’ємну гульку на потилиці.
Самі розумієте, що з такими «обладунками» не поспішиш, але я старалася і дійшло до того, що я підвертаю ногу і просто навзнак гепаюся на бруківку з усього мого зросту плюс дванадцять сантиметрів каблука.
Врятувало мене те, що гулька з волосся була таки величенька, бо волосся у мене густе.
Зрозуміло, що я нікуди не встигла, прийшла додому вся ніяка і взяла собі відгул на роботі, бо сенс туди вже йти, коли руки і ноги отак трусяться.
Мама звичайно не забарилася приїхати і коли почула всю мою історію, то знову завела своє улюблене:
– Я тебе попереджала, а ти мене вічно не слухаєш! Та скільки можна? Я скільки разів підтверджувала, що мої сни – віщі?!
Але я вже себе стримати не могла, о якби не вона і її настанови щодо зовнішнього вигляду, то я б не потратила час на макіяж, не лізла б як черепаха в спідниці і каблуках, і в вільному одязі я б вільно тримала координацію, а не була б такою неповороткою.
– Ти, мамо, настроїш мене, накрутиш, а потім ще й дивуєшся, що тебе ніхто не слухає! Якби не ти, то я б і не думала брати ті каблуки, бо мені зручно в моїх з рівною платформою. А якби ти знала скільки вони коштують, то одразу б змінила про них думку!
Не дивно, що вона образилася, але я от не розумію – через що? Не всі мають кивати головами та потакати отакій вірі в сни!
Фото Ярослава Романюка
