То була не наша – мамина ідея. Вона сама запропонувала нам із чоловіком жити у її домі. звучало це так: “Прошу вас, я ж далеко, а хата і все в ній пусткою стоїть, аби не рознесли. То нащо вам собі дім купувати? Живіть у мене, я ж усе одно далеко”. Хіба ж знали ми із чоловіком чим усе обернеться?
Мама моя поїхала на заробітки коли ми із сестрою школу скінчили. не скажу, що в неї була в тому особлива потреба, адже все життя вона пропрацювала головним бухгалтером і ми ніколи не бідували. Проте, як вона говорила, їй було сумно самій удома, та й фотки із Португалії її сестра надсилала фонтастично прекрасні. От мама і вирішила, що й їй треба туди податись.
Через три роки я заміж вийшла і ми із чоловіком мали намір орендувати житло у містечку нашому, а мама моя попросила нас жити у її домі, адже він пусткою стояв. Казала тоді, що там усе до життя пристосовано і нам буде простіше, адже бути господарем у власному домі і жити на орендованій квартирі дві речі різні. Ми порадились і вирішили, що у словах мами є сенс.
Минуло п’ятнадцять років. ми живемо у маминій хаті, уже й сини підлітки тут виросли. За цей час зробили у домі гарний ремонт, оновили паркан, я посадила великий сад. маємо два парники і квітник. Мама ж увесь цей час збирала кошти на те, аби придбати собі житло в Португалії. Дуже їй сподобалась та місцевість і люди, а від океану вона взагалі в захваті.
Ми думали, що мама собі там придбає квартирку, а ми залишимось у її домі. Вона нам сама постійно про це говорила, щоразу коли приїздила казала, що то наша хата і ми вільні робити все, що вважаємо за потрібне.
Нині ж мама моя заміж зібралась за такого ж як і сама заробітчанина. Ми з чоловіком дуже раділи за маму, адже видно було, що між ними повне взаєморозуміння і стосунки їхні гармонійні. хіба ж ми знали чим обернеться для нас мамине бажання заміж вийти?
Телефонує мені мама на днях і каже так спокійно:
— Ми квартиру вже тут обрали. Невелика, але містечко хороше, робота нам тут є. нам не вистачає кілька десятків тисяч “зелених”. Я вирішила дім свій продати, якраз стане на те, щоби тут житло придбати. Ви поки собі думайте куди переїдете, а я об’яву виставлю.
Я дар мови втратила. Одразу навіть не зорієнтувалась, що говорити. Почуття переповнювали бо ж це було несподівано.
Пробували із чоловіком з мамою поговорити, щось їй довести, але намарне. Вона сухо сказала, що ми можемо й залишитись, якщо дім її придбаємо.
Як тепер нам бути я просто не розумію. Ми нещодавно зробили ремонт капітальний, вклали в нього кошти чималі ще й борг узяли, а тепер що? І потрібну мамі суму ми зібрати просто не зможемо, адже для нас вона не підйомна.
І як маму вмовити не робити цього кроку. Ніби й розумна жінка, а прийняла таке поспішне і геть необдумане рішення.
Як нам вийти із цієї ситуації? Порадьте, бо я геть розгубилась.
25,03,2023
Головна картинка ілюстративна.
