.Моя подруга поки самотня, як вона каже, чоловік у неї був хорошим, ми дружили і часто зустрічалися, але Алла сказала, що інші п’ятдесят років хоче прожити, а не чекати і складати гроші на купку.
То було взимку, приходить вона до мене і ми як зазвичай, балакаємо. Як вона й каже:
– Лесю, а ти дивися, які боки маєш. Я планувала тебе влітку на море взяти, а ти он як трудишся. Хоча, ти знаєш, то навіть краще. Бо я тоді буду вигідніше виглядати. Нічого не роби.
І що б ви робили після таких слів? Я от сіла на дієту і не просто сіла, а сіли всі… домашні на здорове харчування.
Я урочисто повідомила рідних, що їду через пів року на море і мені треба тоншу талію, ніж в Алли і як вони мене люблять, то мені в цьому допоможуть. Звичайно, що ніхто не зрадів, але й були в такому плюси: діти раптом зібралися додому, мовляв, тиждень погостювали і досить, пора й додому з онуками.
Залишився лише чоловік, але й він пручався як міг, не раз я чула від нього запах котлет та ковбаси, думаю, що то його теща або мати підгодовували. Я ж трималася міцно і перейшла повністю на овочі з кефірчиком.
Перший тиждень результат був, навіть, перший місяць і коли я побачила, як в Алли очі звузилися, то зрозуміла, що талія у мене вже тонша, ніж її.
Але через місяць результат став і ні туди, і ні сюди…
Що я лишень не робила, але все було марно, коли ж я побачила, що й Алла стрімко стрункішає, то потроїла зусилля.
А далі, нічого не пам’ятаю, тільки те, як чоловік мені глузливо каже:
– Смачного!
Я оглядаюся навколо, а я на кухні, надворі глупа ніч, а в мене в руках заморожена серделька, яку я гризу.
– Слухай, Іванко, я тут бутербродів від мами прихопив. – далі каже він, то ти бери, не соромся.
І він поліз в шафу, де в пластиковому контейнері, в кількох шарах пакетів були смаченні бутерброди, нічого смачнішого в житті не їла…
– Іванко, люба, може й ну його ту дієту, га? Ти подивися, що у тебе не лише боки зникають, але й добрий норов, я вже й додому йти не хочу… Знаєш, мене Алла вже сама на пельмені запрошує, каже, що я геть змарнів останнім часом…
– Що?, – я була просто вражена, – вона тебе на пельмені?
– Так, уяви, – сумно каже чоловік, – і я дуже шкодую, що не пішов, я дуже сумую за домашніми пельменями з часничком, маслом і кетчупом…
– Так, буде тобі і кетчуп і часничок, – сказала я, а подумки сказала й інше що отримає моя подруга.
Далі я швидко набрала те, що скинула, Алла була дуже рада і казала, що вже замовила наперед тур, а я й словом не обмовилася про те, що знаю, як вона мого чоловіка хотіла пельменями переманити.
Ні. Я не перестала вважати її чудовою людиною і так далі, але треба було її тримати подалі від мого чоловіка – те я знала точно. Тому й наполягла аби він почав до нас приводити своїх неодружених друзів і таки сталося чудо – один Аллі сподобався. Я зітхнула з полегкістю, бо краще мати вірну подругу, ніж її не мати. А тим більше, що вона стільки про мене секретів знає, що такого недруга мені й близько не треба.
Думаєте, у звичайної домогосподарки які можуть бути секрети глобального значення. Та й я не кажу, що аж такі. Але такі, що можуть зруйнувати мій шлюб – легко. Я гадаю, що краще мати друга, ніж не мати, а ви що думаєте?
Історія основана на реальних подіях, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
