Мені дуже пощастило зі свекрухою. Вона хоч і є ровесницею моєї мами, в душі молода. У нас із нею багато спільних інтересів. Ми разом ходимо на виставки, до театрів, відвідуємо різні міські заходи. Вона легка на підйом. Ми з нею і в салон сходити можемо вдвох, пройтися магазинами. Можна сміливо сказати, що вона моя старша подруга. За п’ять років мого шлюбу із чоловіком ми з його мамою лиш ближчими стаємо.
Моя ж мама її повна протилежність. Вона ніколи нічим не цікавилася, витягти її кудись це титанічна праця, а потім ще доведеться вислуховувати, що їй все не сподобалося і взагалі краще вдома посиділи б. Її життя складається з побутових негараздів та передач по телевізору.
Непорозуміння у взаєминах у нас ще зі школи. Мені завжди хотілося кудись сходити, сидіти вдома було нудно, а мама мене в цьому не підтримувала. Вона приходила з роботи, ми вечеряли, потім вона сідала перед телевізором. Обговорити з нею мені не було чого.
У нас навіть смаки в одязі не збігаються. Мама завжди любила якісь широкі плаття та яскраві прикраси, які її старили. Вона намагалася мені нав’язати свій на мою думку ніколи не зважала, тому походи в магазин ставали для мене були неймовірним випробуванням.
Я не розумію, звідки в неї такі життєві настанови, бо її мама, моя бабуся, до останніх днів фарбувалася, стежила за собою, водила мене до театру, кіно, музеїв. Ми з нею їздили світом, вона купувала мені гарні речі. Вона завжди була така, скільки я її пам’ятаю. У мами з бабусею теж стосунки ніколи не складалися.
З мамою чоловіка ми швидко порозумілися і разом добре проводимо час. У мого чоловіка роз’їзний характер роботи, тому часто я тижнями залишаюся одна. Присутність у моєму житті свекрухи моє життя прикрашає.
А ось маму такий стан речей не влаштовує. Вона не задоволена, що я проводжу час не з нею, а зі свекрухою. Але що вдієш, якщо до мами прийду і не знаю, що їй сказати? Мовчки сидіти і дивитись в телевізор?
Ми зі свекрухою чесно намагалися брати її з собою і в салон краси, і на виставку, і на спектаклі. Мама один раз з нами сходила, сказала, що нісенітниця це все і марна трата часу. А вдома перед телевізором, мабуть, не марнування часу, а корисне заняття. Мені кілька разів вистачило, я більше її не кликала. Хоч свекруха не подала вигляду з приводу маминої поведінки, мені все одно було соромно.
Мама мені дзвонить і наполягає, щоб я щодня заїжджала до неї. Пояснюю, що я не маю можливості їздити до неї щодня (та й сенсу, якщо чесно, я не бачу). А вона починає свою улюблену пісню, що на свекруху я знаходжу час, а на рідну матір ні, та що я за дочка взагалі така.
А я нормальна. Просто хочу проводити час так, як мені цікаво. Я маму люблю і завжди готова їй допомогти, якщо треба, але спілкуватися мені з нею просто нема про що, а приїжджати і відбувати обов’язок я не хочу.
Тому бережу свій час і проводжу його з максимальною користю. Життя ж одне.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.