Того дня я, як і щонеділі, завітала до сина. Ішла спеціально із самого ранку, аби встигнути награтись із онучком. Він у нас рання пташка, тож я знала що о восьмій ніхто уже не спить. Невістка ще заспана відчинила мені двері, привіталась, прийняла гостинці. Онук вибіг із кімнаті у своїй смішній піжамі із голосним: “Буся моя, буся” і одразу мене повів гратись із ним. Коли ж я пішла мити руки у ванну кімнату, то ненароком з-за зачинених дверей почула розмову сина свого і невістки.
Син мій одружений чоловік і проживають вони у будинку поруч, там я віддала їм квартиру своєї мами, яку до себе забрала. Максим працює. а невістка в декреті, виховує нашого онучка Дениска. Ми із чоловіком хоч і не молоді, але працюємо обоє. У чоловіка дві роботи, він вдома майже і не буває, я ж також маю напружений графік, але неділя у мене все ж вільна.
У свій вихідний я завжди ходжу на гостину до сина свого. У той день він також відпочиває і це чи не єдиний час за тиждень, коли ми обоє нікуди не поспішаємо і можемо поспілкуватись нормально.
Зазвичай, я купую якісь солодкі гостинці, іграшку онуку і йду бавитись із малим. Денис – рання птаха, він прокидається ще о шостій ранку. Часто невістка йому вмикає мультики, а сама лягає поруч і годинку-другу ще досипає. Звісно, я знаю це, тому й приходжу із самого ранку. Так і довше на гостині побуду, зможу із сином і з онуком вдосталь часу провести. Додому повертаюсь десь о шостій вечора, якраз коли мій чоловік з роботи приходить.
Так і цієї неділі було. Я заздалегідь придбала усе, що мала із собою до сина брати. Провела чоловіка на роботу, а сама не заходячи у супермаркет, прямою дорогою попрямувала до молоді.
Десь о восьмій я у двері подзвонила. Мене зустріла заспана невістка, забрала пакети, подякувала, запропонувала кави. З кімнати вискочив онук і забрав мене до себе показувати іграшки і роздивлятись обновку. Все було, як завжди.
Коли я вийшла із кімнати дитячої аби руки вимити у ванній, то ненароком почула розмову сина і невістки, які саме на кухні були. Вони говорили пошепки і явно невістка була чимось невдоволена, раз-по-раз грюкала як не дверцятами, так посудом. Я стояла, слухала і готова була крізь землю піти від почутого:
— Я вже більше просто не витримую – аж шипіла невістка, – Або ти їй скажи, або я прямо, бо натяків вона не розуміє. Невже це нормально от так із самого ранку на гостину ходити? У тебе єдиний вихідний, невже не розуміє людина, що ми молоді. Поговори із мамою своєю врешті-решт.
Я стояла ні в сих, ні в тих. Просто не розуміла, а чим я їм тут можу заважати, власне? Онук прокидається все одно дуже рано, ми бачимось украй рідко. Я ніколи ні у що не втручаюсь, граюсь із малим, або розмовляю із сином. У чому річ?
Виду не подала, що я щось чула. Той день усе було, як завжди, син мені ні слова не сказав, а невістка поводилась як завжди мило і люб’язно.
Чоловіку не стала нічого говорити, але який день ніяк заспокоїтись не можу.
Що то було таке? Невістка намагається віддалити від мене сина? Ревнує?
Чи як усе це розуміти?
І що тепер, на гостину мені не йти бо я їй заважаю, чи як?
Хоч хтось пояснить мені як тепер бути і чому мила дівчина позаочі таке говорить?
01,08,2023
Головна картинка ілюстративна.
