Мені довелося поїхати за кордон аби підтримати сімейний бюджет. Справа в тому, що до тепер чоловік нас повністю забезпечував, ми маємо гарну двоповерхову хату, зимовий сад, машину дорогу у мене й чоловіка, вчимо доньку і сина. А тепер виявилося, що витрати на тепло і енергію, на бензин на дві машини, то таки дорого, а чоловік не може нікуди поїхати заробити. Я погодилася на такі поступки заради родини і думала, що чоловік гідно оцінить мій вчинок, але далі таке трапилося, що я вже й не знала, що робити.
Моя донька вчиться в випускному класі і почала ходити до різних репетиторів. І ось вчителька з англійської приходила до нас додому на уроки, бо жила неподалік. Я знала Ганну Василівну роки і була певна в її порядності, тому якось пропустила повз вуха, як син і донька розхвалюють вчительку. Тільки тішилася тому, як мої гроші йдуть на правильну людину, яка дає результат – оцінки у доньки покращилися.
Минув рік і якось чую я в голосі Насті дивні ноти, наче вона щось від мене приховує.
– Доню, щось трапилося?, – питаю її я.
– Та ні, мамо, все добре, – відповідає Настя.
Але я чую, що не добре і почала наполягати і тут доньку й прорвало:
– Мамо, я думала, що вона така класна, чудова, добра. А вона до нашого тата приходить!
– Хто?, – напружилася я.
– Англічанка!
– Ганна Василівна? До нашого тата?, – я була просто вражена.
– Мамо! Яка Ганна Василівна? Тато знайшов іншого репетитора, бо вона виїхала…
От тепер мені стали зрозумілі ті захоплені відгуки моїх рідних. Молода і гарна репетиторка хоче посісти моє місце. Але чи хоче вона мене замінити й тут, на чужині? Як ви гадаєте? Хоче? Думаю, що ні і вона бачить лиш ту картинку розкоші, яка наче й є, але за яку треба тепер мені платити.
Я тоді й напоумила доньку те зробити, довго думала, але ж мав хтось щось робити, щоб ми жили, як жили?
Розумієте, справа вже не в чоловікові, а в тому майні, яке ми за роки назбирали. Я знаю Василя і певна, що він теж не хоче нікуди йти з хати, яку будував, як і я.
Тому донька раптово повернулася зі школи і сказала ті слова, яких я її навчила. Між тією жінкою і донькою, Василь вибрав спокій доньки.
– Ти маєш піти, Надіє, – сказав він вчительці, – я доньку і родину не покину. Вибач, що дав тобі привід думати інакше.
Я повернулася наче нічого не знаю, адже за моїм планом Настя сказала батькові:
– Я нічого не розповім мамі, не хочу її засмучувати. Думаю, що ти з цим погодишся? Хай то буде нашим секретом і нікому про це знати не має.
І от я роблю вигляд, що нічого не знаю, а Василь робить вигляд, що нічого не відбулося.
Я, звичайно, вирішила побачити ту жінку, вивчила її сторінку і знала, яка вона на вигляд. Спочатку хотіла дуже круто поговорити, але все якось не було часу і я відтягувала розмову, а далі вже й забула за неї через усі теперішні події. Яким же було моє здивування, коли я побачила її на касі в супермаркеті! Вона була пригнічена і тепер я ось про що думаю – а чи не надто круто я з нею вчинила? Якщо вона щиро кохала мого чоловіка і тепер ось так переживає, а йому хоч би що – то хіба чесно? Не знаю, але мені чомусь її шкода і я не розумію, чому я це почуваю до неї, адже мала б навпаки, тішитися? Як ви вважаєте?
Історія основана на реальних подіях, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
